Олег Гуцуляк: Конспірологічна сутність Ордену Золотого Грифона (з книги “Пошуки заповітного царства”, 2007 р.)
… Але найцікавішим є той факт, що існує нелегальна органцізація “друзів Шотландського майстра” — “Ramses Pharao“, „орден Короля-Сонця”, яка призводить до того, що зсередини нівелює всі геополітичні домагання “ір-регулярної” ложі “Мемфіс Міцраїм”. Символом “друзів Шотландського майстра” є “Золотий Грифон”, який у стародавньому Єгипті та мінойському Кріті символізував солярний принцип монарха. Однак у Західній традиції, за Жаном Парвулеско, він же — “Червоно-Коричневий Єдиноріг“, Licorne Mordore, де франц. mordor — “червоно-коричневий із золотим відливом” (символ фінальної есхатологічної коронації алхімічним золотом Традиції) [1]. Сам Жан Парвулеско (нар. 13.9 1929, Румунія) як командор д’Альтвілла (або Тоні д’Антремон, Сільванус Репробатус, “таємний протектор Полярної Зорі”) є емісаром цього ордену як серед вищого сановного екзотерично стурбованого світу… У грифона, зазначалося у папірусах, “дзьоб сокола, око людини, тулуб лева, вуха, як у риби, і хвіст змії”, що символізує могутність та суперечливість тварин всіх чотирьох стихій, але головним з’єднує у собі якості птаха і звіра, Неба і Землі, добра і зла. У греків він — поряд з лебедем — їздова тварина бога гіперборейців Аполлона та неодмінний супутник богині Немезіди — він їм допомагає неминуче і люто карати лиходіїв. Також зображався зі стрілою Аполлона у пащі.
Давні автори так описували цю дивну істоту: “… грифони вдійсності мешкають в Індії і шануються посвяченими Сонцю — тому індійські зодчі зображають колісницю Сонця запряженою четвіркою грифонів” (Флавій Філострат, ІІІ, 48); “Люди ловлять грифона і з його пір’я роблять сагайдаки, а з його кігтів — великі кубки” (Тимофій з Гази, “Про тварин”, 9 а, 9); “Грипи — особливий вид тварин, мешкає на гіперборейських горах. За своєю зовнішністю вони суть леви, але крилами і головою схожі на орлів, дуже ворожі коням, посвячені Аполлонові; тому і сказано: “вже з’єдналися грипи з конями” (Мавр Сервій Гонгорат, “Пояснення до книги “Буколік” Вергілія”). У “Чистилищі” Данте (ХХІХ) тріумфальна колісниця запряжена саме грифоном (орлина його частина — золота, а лев’яча — біле з червоним, символізуючи дві природи Христа), а св. Ісидор Сивільський у своїх “Етимологіях” трактує грифона як символ Христа, який є лев, бо царює над світом, і він орел, бо вознісся із землі на небо. Також, як розповідає Арістей з Проконнесу (VII ст. до н.е.), грифони стережуть золотоносні гірські масиви та ріки і час від часу “одноокі” арімаспи крадуть їхні скарби. Певні джерела (Ктесій з Кнідоса, Клавдій Еліан, Тимофій з Гази, Конрад Ліконстен, Джон Мандевіль) мешкання грифонів розташовують саме в Індії, що викликано явними зображеннями могутньої арійської птиці Гаруди, символа царя-жерця. Особливо цінувалися магічні чаші для вина, які виготовляли із пазурів грифонів і які можна було отримати в дар тільки за вилікування людиною тяжкохворого грифона. » Read more