Мітки: конспирология

… Але найцікавішим є той факт, що існує нелегальна органцізація “друзів Шотландського майстра” — “Ramses Pharao“, „орден Короля-Сонця”, яка призводить до того, що зсередини нівелює всі геополітичні домагання “ір-регулярної” ложі “Мемфіс Міцраїм”. Символом “друзів Шотландського майстра” є “Золотий Грифон”,  який у стародавньому Єгипті та мінойському Кріті символізував солярний принцип монарха. Однак у Західній традиції, за Жаном Парвулеско,  він же —  “Червоно-Коричневий Єдиноріг“, Licorne Mordore, де франц. mordor — “червоно-коричневий із золотим відливом” (символ фінальної есхатологічної коронації алхімічним золотом Традиції) [1]. Сам Жан Парвулеско (нар. 13.9 1929, Румунія) як командор д’Альтвілла (або Тоні д’Антремон, Сільванус Репробатус, “таємний протектор Полярної Зорі”) є емісаром цього ордену як серед вищого сановного екзотерично стурбованого  світу… У грифона, зазначалося у папірусах, “дзьоб сокола, око людини, тулуб лева, вуха, як у риби, і хвіст змії”, що символізує могутність  та суперечливість тварин  всіх чотирьох стихій, але головним з’єднує у собі якості птаха і звіра, Неба і Землі, добра і зла. У греків він — поряд з лебедем — їздова тварина бога гіперборейців Аполлона та неодмінний супутник богині Немезіди — він їм допомагає неминуче і люто карати лиходіїв. Також зображався зі стрілою Аполлона у пащі.

Давні автори так описували цю дивну істоту: “… грифони вдійсності мешкають в Індії і шануються посвяченими Сонцю — тому індійські зодчі зображають колісницю Сонця запряженою четвіркою грифонів” (Флавій Філострат, ІІІ, 48); “Люди ловлять грифона і з його пір’я роблять сагайдаки, а з його кігтів — великі кубки” (Тимофій з Гази, “Про тварин”, 9 а, 9); “Грипи — особливий вид тварин, мешкає на гіперборейських горах. За своєю зовнішністю вони суть леви, але крилами і головою схожі на орлів, дуже ворожі коням, посвячені Аполлонові; тому і сказано: “вже з’єдналися грипи з конями” (Мавр Сервій Гонгорат, “Пояснення до книги “Буколік” Вергілія”). У “Чистилищі” Данте (ХХІХ) тріумфальна колісниця запряжена саме  грифоном (орлина його частина — золота, а лев’яча — біле з червоним, символізуючи дві природи Христа), а св. Ісидор Сивільський у своїх “Етимологіях” трактує грифона як символ Христа, який є лев, бо царює над світом, і він орел, бо вознісся із землі на небо.  Також, як розповідає Арістей з Проконнесу (VII ст. до н.е.), грифони стережуть золотоносні гірські масиви та ріки і час від часу “одноокі” арімаспи крадуть їхні скарби. Певні джерела (Ктесій з Кнідоса, Клавдій Еліан, Тимофій з Гази, Конрад Ліконстен, Джон Мандевіль) мешкання грифонів розташовують саме в Індії, що викликано явними зображеннями могутньої арійської птиці Гаруди, символа царя-жерця. Особливо цінувалися магічні чаші для вина, які виготовляли із пазурів грифонів і які можна було отримати в дар тільки за вилікування людиною тяжкохворого грифона. » Read more

Когда в следствии катаклизмов цивилизация Атлантиды погибла, тогда семитоязычные Карфаген и другие финикийские города-государства заблокировали Гибралтар, установили своё доминирование в Средиземном море и прервали традицию, хотя и незначительных, контактов между Старым и Новым мирами.

Только хамитоязычному Египту в борьбе за сферы влияния и рынка удалось отстоять определенную независимость от Финикии и удовлетвориться выходом к Аденскому заливу и Аравийскому морю. Финикийцы сумели убедить египян, что сказочнная страна Пунт (она же “страна богов”, Та-Нутер), к которой плавали раньше их предки, — это страна Офир (теперь — Афар в Джибути) на месте тектонического провала на восток от Эфиопского нагорья и что путь к ней египтян вдоль берега Красного моря значительно меньший, чем путь к ней для финикийцев — минуя столпы Мелькарта (Гибралтар) вокруг всей Ливии (Африки). Известный поход якобы “нанятых” египтянами финикийцев в VІІ в. до хр.е. и должен был это доказать египетскому фараону Нехо ІІ.

По нашему мнению, миф о борьбе между Гором-Тотом и Сетом-Баалом — это символическое отражение борьбы Египта с семитами-финикийцами (Сет — бог востока и пустыни). Последние отобрали у египтян торговый путь на запад — “глаз Гора”, т.е. систему маяков, построеных вдоль всего западного каботажного пути во “Внешнее море” (океан) к Канарским островам (Пунт), куда, в свою очередь, прибывали торговцы из Америки. Бог Гор назван в египетских гимнах “священной утренней звездой, восходящей на запад от страны Пунт” и он же тождественен богу Ашу, покровителю западной части мира вообще и символом которого, как и Гора, был сокол.