Олег Гуцуляк: Ільмевала: Руни про божественного Ільму, діда Кудим-Оша

ІЛЬМЕВАЛА

Руни про божественного Ільму, діда Кудим-Оша та прадіда хороброго Пера-богатиря з племені Уна

1.
В давнину вогнів священних,
В Храмі сонячних полисків,
Народилась Діва Лебідь*
На погорду цьому світу.
В неї очі сяють злотом,
Сріблом очі миють щоки,
А косу вкриває хустка,
Шита бісером та блиском.
І була то трудівниця:
Все збирала в морі перли,
Сміхом правила погоду,
Танцювала з вітром диким.
______________
* більш адекватним є переклад імені як “Діва Гуска”
2.
Плакав Бог Ільмарнен щиро,
Бо кохав він Діву Лебідь,
Але горда чарівниця
Зневажала щирий порив.
І тоді бог світла скинув
З себе шати дивожовті
І пошив із них він плаття,
Узороччями прикрасив,
Вивів синіми нитками
Руни сповіді в любові
І підкинув Гордій Діві,
Щоб помститись за зневагу.
3.
І як тільки впали в вічі
Діві промені небесні,
Заблищало плаття лоском
І красою звабу мало.
І зраділа Діва Лебідь,
І не звідала про підступ,
Одягла священну одіж –
І в ту ж мить в надії стала.
О, таку ганьбу зазнати !
Та чи в кару чи нащастя
Це вчинив усе Егреса,
Пустотливий бог кохання? » Read more

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • BobrDobr
  • LinkedIn
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • Yahoo! Buzz
  • Add to favorites
  • Live
  • MSN Reporter
  • Print