Теории

Мезоевразия, или Месоевразия (лат. Mesoeurasia) — геокультурный регион в Евразии, включая территорию между Сибирью и традиционной Западной Европой и в которую входят нынешние страны европейской части бывшего СССР и страны бывшего социалистического лагеря (т. н. «Центрально-Восточная Европа», «Интермариум / Междуморье»), а также страны Закавказья (Грузия, Армения, Азербайджан), Турция, Северный Кавказ, земли бывших государственных образований Донского и Уральского казачества, тюркского Идель-Урала и казахской Букеевской орды. С мезоевразийским геокультурным кругом цивилизаций также предлагается идентифицировать и некоторые безгосударственные народы – русских, крымских татар, караимов, гагаузов, курдов, езидов, евреев-ашкеназов, ромов (цыган), карелов, саамов и др.

Впервые термин «Мезоевразия» по аналогии с термином «Мезоамерика» был предложен в 2005 г. украинским культурфилософом Олегом Гуцуляком во время дискуссии о т. н. Евразийской цивилизации. Поскольку в евразийстве и неоевразийстве доминирует идея центризма «Русского мира», то в противовес этому мезоевразийская идея выдвигает доминанту сохранения идентичности народов, населяющих соответствующую территорию (Мезоевразию) и историческая традиция которых на ней не прерывалась на протяжении веков.

По существу, Мезоевразия предполагает совокупность двух этно-цивилизационных субконтинентов – “Интермариума” (“Вестероса”, на западе, вертикального – с севера на юг, “Из варяг в греки”) и “Интертерриума” (“Эссоса”, на востоке, горизонтального – с запада на восток, “Из печенегов до хиновы”).

Кавказ является контактной зоной (“Плексус”) этих двух субконтинетов, связывающей весьма различные культуры. Причем взаимный культурный обмен подтвержден как на основании археологических материалов (одежда и головные уборы, погребальные обряды, прическа, предметы утвари), так и на основе найденных лингвистических параллелей. Есть также свидетель ства, подтверждающие происхождение казачества в результате взаимодействия славян, алан, тюркских и адыгских племен.

Мезоевразия находится на физическом и метафизическом уровне в пограничном противостоянии Озверазии (“Тартарии”, “Мордору”) – “внутренней” (“урки”, “рашисты”) и “внешней” (“орки”, Азиопа); географически – Северной Евразии как культурно-политическому Монолиту (“глыбе льда-с-дерьмом”), а на юг от Мезоевразии – “лоскутному одеялу” Южной Евразии.

Также сама Мезоевразия является зоной “пересечения” (“конъюнкцией”) ценностей Европейского и Евразийского субконтинентов («европейской» и «евразийской» группы суперэтносов).

Механистическим будет выводить границы между ними, например, по изотермам (января) или по другим физико-географическим границам, так, как европейская группа суперэтносов представлена ​​в Америке, Австралии, на юге Африки и из этого очевидно, что физико-географические условия здесь были далеко не самое главное значение. Европейскость и евразийство отличаются по предоставлению приоритета индивиду (гражданину, личности) или совокупности людей (государства, орды, класса): приоритет человека над совокупностью – это европейская ценность, а приоритет совокупности людей (государства) над человеком – евразийская ценность. Границей между этими группами суперэтносов (субконтинентов) есть понимание фразы: «Ты что, самый умный?». Но именно мезоевразийство предполагает ценность “Ты и мы – вместе!”.

Часть участников геокультурного движения идентаристов определяют мезоевразийство как новую форму движения «прометеизма» и «новый сарматизм».

Синонимы понятия “Мезоевразия”: “Европейская (Внутренняя) Сарматия”, “Мезогея”, “Степная Эллада”, “Предрассветные земли”.

—————

на украинском языке:

Мезоєвра́зія, або Месоєвра́зія (лат. Mesoeurasia) — геокультурний регіон в Євразії, що включає територію між Сибіром та традиційною Західною Європою і до якої входять теперішні країни європейської частини колишнього СРСР та країни колишнього соціалістичного табору (т. зв. «Центрально-Східна Європа», «Інтермаріум/Міжмор’я»), а також країни Закавказзя (Грузія, Вірменія, Азербайджан), Туреччина, Північний Кавказ, землі колишніх державних утворень Донського та Уральського козацтв, тюркського Ідель-Уралу та казахської Букеївської орди. З мезоєвразійським геокультурним колом цивілізацій також пропонується ідентифікувати й деякі бездержавні народи — русьських, кримських татар, караїмів, гагаузів, курдів, єзидів, євреїв-ашкеназів, ромів (циган), карелів, саамів та ін.

Вперше термін Мезоєвразія за аналогією до терміну Мезоамерика запропонований був у 2005 р. українським культурфілософом Олегом Гуцуляком під час дискусії про т. зв. Євразійську цивілізацію. Оскільки у євразійстві та неоєвразійстві домінуючою є ідея центризму «Русского міра», то на противагу цьому мезоєвразійська ідея висуває домінанту збереження ідентичності народів, що населяють відповідну територію (Мезоєвразію) і історична традиція яких на ній не переривалася протягом століть.

Фактично, Мезоєвразія передбачає сукупність двох етно-цивілізаційних субконтинентів – “Інтермаріуму” (“Вестеросу”, на заході, вертикального – з півночі на південь, “з варяг у греки”) та “Інтертерріуму” (“Ессосу”, на сході, горизонтального – із заходу на схід, “від печенігів до хінови”).

Кавказ є контактною зоною (“Плексус”) цих двох субконтинетів, що зв’язує дуже різні культури. Причому взаємний культурний обмін підтверджений як на підставі археологічних матеріалів (одяг і головні убори, похоронні обряди, зачіска, кухонне начиння), так і на основі знайдених лінгвістичних паралелей. Є також свідоцтва, що підтверджують походження козацтва в результаті взаємодії слов’ян, алан, тюркських та адигських племен.

Мезоевразія знаходиться на фізичному і метафізичному рівні в прикордонному протистоянні Озверазії (“Тартарії”, “Мордору”) – “внутрішній” (“урки”, “рашисти”) і “зовнішній” (“орки”, Азіопа); географічно – Північній Євразії як культурно-політичному Монолітові (“брилі льоду-з-лайном”), а на південь від Мезоевразії – “клаптевій ковдрі” Південної Євразії.

Також сама Мезоевразія є зоною “перетину” (“кон’юнкції”) цінностей Європейського та Євразійського субконтиненту («європейської» і «євразійської» групи суперетносів).

Механістичним буде виводити кордон між ними, наприклад, за ізотермами (січня) або за іншими фізико-географічними кордонами, бо європейська група суперетносів представлена ​​в Америці, Австралії, на півдні Африки і з цього очевидно, що фізико-географічні умови тут мали далеко не найголовніше значення. Європейськість і євразійство відрізняються за наданням пріоритету індивідові (громадянину, особистості) або сукупності людей (держави, орди, класу): пріоритет людини над сукупністю – це європейська цінність, а пріоритет сукупності людей (держави) над людиною – євразійська цінність. Кордоном між цими групами суперетносів (субконтиненту) є розуміння фрази: «Ти що, найрозумніший?». Але саме мезоевразійство передбачає цінність “Ти і ми – разом!”.

Частина учасників геокультурного руху ідентаристів визначають мезоєвразійство як новітню форму руху «прометеїзму» та «новий сарматизм».

Синоніми поняття “Меоєвразія”: “Європейська (Внутрішня) Сарматія”, “Мезогея”, “Степова Еллада”, “Передсвітанкові землі”.

https://uk.wikipedia.org/wiki/Мезоєвразія

——————-

Mesoeurasia, or Mezoeurasia (Meso-Eurasia) is a geocultural region in Eurasia, including the territory between Siberia and traditional Western Europe and which includes the current countries of the European part of the former USSR and the countries of the former socialist camp (the so-called “Central-Eastern Europe”, “Intermarium / Between the Seas”), as well as the countries of the Transcaucasus (Georgia, Armenia, Azerbaijan), Turkey, the North Caucasus, the lands of the former state formations of the Don and Ural Cossacks, the Turkic Idel-Ural and the Kazakh Bukeev Horde. It is also proposed to identify some stateless peoples with the Meso-Eurasian geocultural circle of civilizations – Russians, Crimean Tatars, Karaites, Gagauz, Kurds, Yezidis, Ashkenazi Jews, Roma (Gypsies), Karelians, Sami, etc.

For the first time the term “Meso-Eurasia” by analogy with the term “Mesoamerica” ​​was proposed in 2005 by the Ukrainian cultural philosopher Oleg Gutsulyak during a discussion about the Eurasian civilization. Since the idea of ​​the centrism of the “Russian World” dominates in Eurasianism and neo-Eurasianism, in contrast to this, the meso-Eurasian idea puts forward the dominant preservation of the identity of the peoples inhabiting the corresponding territory (Meso-Eurasia) and whose historical tradition has not been interrupted on it for centuries.

In essence, Meso-Eurasia presupposes a combination of two ethno-civilizational sub-continents – Intermarium (Westeros, in the west, vertical – from north to south, “from the Varangians to the Greeks”) and Interterrium (Essos, in the east, horizontal – from west to east, “from Pechenegs to Chinova”).

The Caucasus is the contact zone (Plexus) of these two subcontinents, linking very different cultures. Moreover, the mutual cultural exchange is confirmed both on the basis of archaeological materials (clothes and hats, funeral rites, hairstyles, utensils), and on the basis of the found linguistic parallels. There is also evidence confirming the origin of the Cossacks as a result of the interaction of the Slavs, Alans, Turkic and Adyghe tribes.

Meso-Eurasia is at the physical and metaphysical level in the border opposition of Ozverasia (“Tartaria”, “Mordor”) – “internal” (“Urks”, “Rashists”) and “external” (“Orcs”, Asiopa); geographically – Northern Eurasia as a cultural and political Monolith (“a block of ice-with-shit”), and South of Meso-Eurasia – a “patchwork quilt” of Southern Eurasia.

Meso-Eurasia is also a zone of “intersection” (“conjunction”) of the values ​​of the European and Eurasian subcontinent (“European” and “Eurasian” group of superethnoses).

It will be mechanistic to deduce the boundaries between them, for example, according to isotherms (January) or along other physical and geographical boundaries, as the European group of super-ethnic groups is represented in America, Australia, Southern Africa, and from this it is obvious that the physical and geographical conditions here were far from the most important value. Europeanness and Eurasianism differ in giving priority to an individual (citizen, personality) or a set of people (state, horde, class): the priority of a person over a set is a European value, and the priority of a set of people (state) over a person is a Eurasian value. The border between these groups of superethnoses (subcontinents) is the understanding of the phrase: “Are you the smartest?”. But it is Meso-Eurasianism that presupposes the value “You and we are together!”.

Part of the participants in the geocultural movement of the identarists define meso-Eurasianism as a new form of the movement of “Prometheism” and “New Sarmatism”.

Synonyms for the concept of “Mesoeurasia”: “European (Inner) Sarmatia”, “Mesogaia”, “Steppe Hellas”, “Pre-Dawn Lands”.

Сайт Мезоэвразияhttps://mesoeurasia.blogspot.com

————————————————————————————

Група “Чорне море ще всміхнеться!” (https://www.facebook.com/groups/czornemore) разом з групою “Mroczny Bałtyk” (https://www.facebook.com/groups/143537452509243) утворює “Конфедерацію до Великої Морської Зірки”, об’єднюючи жадаючих відродження монархічного устрою в країнах Європейської Сарматії (Інтермаріуму; Intermarium). Але прагнемо не реставрації якоїсь династії, а вважаємо за доцільне запросити на Перестол Заморську Царівну!

«… Україна стане колись новою Грецією; прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля колись прокинуться; з тільки малих племен, якими також були греки, постане велика, культурна нація і її межі простягнуться до Чорного моря, а звідтіля ген у далекий світ» (Й.Г. Гердер (1744-1803) у «Деннику моєї подорожі в 1769 році»: [Herders Werke : In 5 Bd. – Berlin; Weimar, 1969. – Bd. 1. – S. 135]).

————————————————————————————

“Русский мир” (рашизм) – это военно-террористическая диктатура (хунта), власть шовинистического, империалистического военно-промышленного и финансово-корпоративного капитала Организованной Преступной Группировки (ОПГ) “Кремль”.

“Русский мир” (рашизм) – это организация террористической и идеологической расправы (тирании):

1) с трудящимися (рабочим классом, крестьянством, интеллигенцией, мелким и средним предпринимательством)
и
2) гражданскими демократическими свободами.

“Русский мир” (рашизм) во внутренней политике – это:

1) применение судебного преследования, насилия и террора как для подавления политических противников, так и для нагнетания у населения чувства страха и незащищенности,

2) реализация шовинистической идеологии:

2.1) культивирующей приоритет “общности” (государства, народа) над личностью,

2.2) обосновывающей дискриминацию (в разной форме) в отношении представителей этнических, социальных, религиозных, мировоззренческих, сексуальных групп, обвинение их в экстремизме и терроризме, в попытках сокрушить особенные устои власти и культуры,

2.3) пропагандирующей специфические формы организации политической власти (исходя из исторической традиции или требований современности) и “особый путь” развития цивилизации (русский > советский > евразийский).

2.4) культивирующей:
а) личность лидера (вождя, роль особой личности в истории; “Порву за Путина!”),
б) особые исторические формы культурной организации жизни (“русское православие”, “рождение в СССР”) и социальной безопасности (“Будь готов (к войне, защите власти, умереть за Родину)!”, “Будь бдителен (доноси, раскрывай, тролль)!”),
в) нетерпимость к врагам и оппонентам Кремля (и стоящим за ним военно-промышленным и финансово-корпоративным капиталом)
г) преодоление упадка общества путем:
– устранения якобы существующего унижения его со стороны свободного мира, вышедшего победителем в “холодной войне”,
– очищения общества от “агентов влияния” Запада, Исламского мира и др.,
– эксклюзионизма (приоритета “своих” над мнимыми “чужими”).

“Русский мир” (рашизм) во внешней политике – это шовинизм в самой грубейшей, военно-террористической форме, на практике культивирующий:

1) ненависть к народам, которые считаются “неправильными”, “несуществующими”, “предателями”,

2) использующий военную силу как средство решения межгосударственных и финансово-олигархических проблем,

3) игнорирующий принципы международного права и безосновательно использующий международную трибуну для обвинений врагов во всевозможных поползновениях.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • BobrDobr
  • LinkedIn
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • Yahoo! Buzz
  • Add to favorites
  • Live
  • MSN Reporter
  • Print