Олег Гуцуляк, Михайло Бігусяк: Українознавство у виданнях науковців Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

1236211_10201510620702783_1515946016_nУкраїнознавство є найважливішою ланкою формування гуманітарної культури молодої особистості – громадянина України. Завдяки участю як в теоретичному засвоєнню надбань українознавства, так і в емпіричному досвідові підтримування його феноменів (від участі в українських урочистостях, святах, обрядах до огортання буденного побуту як українськими декоративно-ужитковими та естетичними, так і морально-ціннісними орієнтирами), студент вчиться поєднувати власне «Я» (внутрішній світ) із громадськими, національно-державними та загальнолюдськими інтересами та ідеалами. Тим самим, індивід, обираючи шлях на принципах традиції та актуалізації її питомих ознак в сьогоденні, забезпечує власне самопізнання та самотворення як українства в цілому, так і себе і своїх нащадків безпосередньо.

Виходячи з цього, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника став важливим регіональним центром формування українознавства як системи наукових інтегративних знань про Україну і світове українство як цілісність, як геополітичну і геокультурну реальність, що розвивається в єдності простору і часу.

Прикарпаття є унікальним етнічним середовищем України. Тут знаходяться історико-етнографічні регіони України – Бойківщина, Гуцульщина, Опілля і Покуття, між якими здавна окреслювалися певні межі і перехідні зони із відповідними культурно-етнографічними та мовними особливостями, адже тут побутують старожитні українські говори. Ця особливість Прикарпатського краю в українознавчому аспекті розглядається в таких комплексних та колективних виданнях«Мій рідний край – Прикарпаття» (відп. ред. В.І. Кононенко; Івано-Франківськ, 2000, 375 р.), «Прикарпаття – спадщина віків» (відп. ред. М.В. Кугутяк; Львів, 2006, 596 с.), «Етнос. Соціум. Культура: регіональний аспект» (відп. ред. В.І. Кононенко; Київ – Івано-Франківськ, 2006, 315 с.), «Соборність України: історія і сучасність» (відп. ред. В.І. Кононенко; Івано-Франківськ, 1999, 85 с.).

У порівнянні з тими виданнями, традиція яких йде ще з часів існування Івано-Франківського державного педагогічного інституту імені Василя Стефаника,  віхою, що знаменувала якісну трансформацію українознавчих досліджень на новий науково-методологічний рівень, стала колективна монографія «Духовні цінності українського народу» (Київ – Івано-Франківськ, 1999, 294 с.) за редакцією професора В.І. Кононенка. Власне на основі історико-філософського та етнопсихологічного вивчення духовної спадщини українського народу в монографії здійснено спробу реконструкції його цінностей, соціокультурних чинників їх формування, форми прояву в історичному розвитку суспільтва, обгрунтовано пріоритетність у системі цінностей національної державності, мови, моралі та висвітлено динаміку ціннісних орієнтацій в умовах трансформації українського суспільства.

Як спеціальна інституція в структурі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника був заснований в 1998 р. Інститут українознавства, який видає науково-теоретичний журнал «Українознавчі студії» (1999, № 1, 272 с.; 2000, № 2, 293 с.; 2001, № 3, 248 с.; 2002-2003, № 4-5, 355 с.; 2005-2006, № 6-7, 435 с.; 2007-2008, № 8-9, 519 с.; 2009, № 10, 361 с.; 2010-2011, № 11-12, 460 с.; 2012-2013, № 13-14, 330 с.).  Інститут українознавства очолює і є головним редактором його журналу справжній подвижник справи доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Василь Васильович Грещук. За наукові праці в ділянці українознавства він удостоєний премії ім. В. Стефаника. У полі наукових зацікавлень В. В. Ґрещука також проблеми історії української літературної мови, семасіології, діалектології, мови художньої літератури, які узагальнені в монографіях «Студії з українського мовознавства. Вибрані праці» (Івано-Франківськ, 2009, 509 с.) та «Південно-західні діалекти в українській художній мові» (у співавторстві з Валентиною Ґрещук; Івано-Франківськ, 2010, 309 с.). Під його керівництвом і редагуванням опублікувано ряд збірників українознавчих матеріалів, зокрема «Іван Огієнко і національно-духовне відродження України» (Івано-Франківськ, 1992, 54 с.), «Актуальні проблеми українського словотвору» (Івано-Франківськ, 1995, 158 с.), «Українознавство: документи, матеріали, раритети» (Івано-Франківськ, 1999, 478 с.), «Українська мова: навчально-методичні та виховні аспекти» (Івано-Франківськ, 1999, 236 с.), «Українська мова в освіті» (Івано-Франківськ, 2000, 288 с.), «Актуальні проблеми українського словотвору» (Івано-Франківськ, 2002, 669 с.) та ін. Співробітниками цієї науково-дослідницької структури вишу розроблено концепцію та принципи укладання словника нового типу – «Словник гуцульської діалектної лексики в українській художній мові», який не має аналогів у світовому мовознавстві.

Також в стінах університету регулярно видаються періодичні наукові часописи, в яких українознавча проблематика займає одне з провідних місць – «Етнос і культура» (2003, № 1, 184 с.; 2005-2006, № 2-3, 289 с.; 2008, № 4-5, 192 с.; 2010, № 6-7, 214 с.; 2011-2012, № 8-9, 229 с.; головний редактор – проф. В.І. Кононенко), «Карпати: Людина. Етнос. Цивілізація» (2009, № 1, 254 с.; 2010, № 2, 225 с.; 2011, № 3, 230 с.; 2012, № 4, 293 с.; головний редактор – проф. М.В. Кугутяк), щопіврічник «Краєзнавець Прикарпаття» (заснований 2003 р., вийшло 22 випуски; головний редактор – проф. В.В. Грабовецький; відп. секретар – директор Музею історії освіти Прикарпатського національного університету Ю.-А.М. Угорчак), інтернет-портал «Центр Сходу і Заходу» (www.mesoeurasia.org; заснований 2010 р.; головний редактор – канд. філос. наук О.Б. Гуцуляк) та ін.

Автором значної кількості українознавчих видань та головним редактором наукового часопису «Етнос і культура» є фундатор нової галузі в українському мовознавстві – лінгвокультурології Віталій Іванович Кононенко, дійсний член (академік) НАПН України, доктор філологічних наук, професор, іноземний член Російської Академії освіти, заслужений діяч науки і освіти, почесний ректор, завідувач кафедри загального та германського мовознавства, дослідник мови творів Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стефаника, сучасних письменників України, автор фундаментальних наукових праць з порівняльного вивчення слов’янських мов, доповідач на шести Міжнародних конгресах україністів, двох Міжнародних конгресах славістів. Серед монографій українознавчої тематики виділяються такі: “Шляхами народних приповідок” (Київ, 1994), “Символи української мови” (Івано-Франківськ, 1-е вид., 1996, 270 с.; Київ – Івано-Франківськ, 2-е вид., 2013, 440 с.), “Василь Стефаник – художник слова” (1996), “Іван Франко і національне та духовне відродження України” (1997), “Духовні цінності українського народу” (колект. моногр.; 1999), “Українська мова в освіті” (2000), “Рідне слово” (Київ, 2001, 303 с.), “Мова. Культура. Стиль” (2002), “Шевченко. Франко. Стефаник” (2002), “Концепти українського дискурсу” (Київ – Івано-Франківськ, 2004, 248 с.), “Українська етнопедагогіка” (2006), “Етнос. Соціум. Культура” (2006), “Мова в контексті культури” (Івано-Франківськ, 2008, 391 с.), “Українська лінгвокультурологія” (Київ, 2008, 327 с.), «Текст і смисл» (Київ – Івано-Франківськ, 2012, 272 с.) та ін. У минулому році вийшов збірник філологічних досліджень «Мова у дзеркалі особистості» (Івано-Франківськ, 2013, 468 с.), присвячених ювілею академіка НАПН України В.І. Кононенка, до якого увійшли статті провідних вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені, в тому числі, й різноманітним проблемам української етнолінгвістики. Власне професор В.І. Кононенко був організатором Науково-педагогічного центру «Українська етнопедагогіка і народознавство», а його праці – «Українська етнолінгводидактика» (Івано-Франківськ, 1995); «Етнолінгводидактика» (Івано-Франківськ, 1998); «Етновиховний простір сучасного загальноосвітнього навчального закладу» (колект. моногр.; Київ, 2012) та ін. – присвячені й проблемам формування національної самосвідомості молоді засобами рідної мови та сприйняття дійсності через мовні категорії.

Доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Марія Іванівна Голянич є автором монографій «Внутрішня форма слова і художній текст» (Коломия, 1997, 178 с.), «Внутрішня форма слова і дискурс» (Івано-Франківськ, 2008, 296 с.). У наукових працях внутрішню форму слова розглянуто як інтерпарадигматичну категорію, об’єкт, що досліджують представники не лише мовознавчих, але й інших наук. Висвітлено історію, проблеми, інтерпретації внутрішньої форми слова, розкрито її образотворчу проекцію, смислову багатоплановість та прагматичну значущість у художньому дискурсі, а також характер, функціональне навантаження в текстах ЗМІ політичного спрямування та в народних (гуцульських) віруваннях як архаїчному дискурсі. У співавторстві із доцентами кафедри української мови Іриною Орестівною Бабій, Наталією Ярославівною Іванишин, Роксоланою Іванівною Стефурак та ін. (за редакцією М. І. Голянич) видано колективну монографію «Художній текст – слово – образ: лінгвостилістичний аналіз» (Івано-Франківськ, 2010, 408 с.). У книзі окреслено тенденції дослідження художнього тексту в руслі сучасних лінгвістичних парадигм, акцентовано на комунікативно-прагматичних та когнітивно-дискурсивних його вимірах; з’ясовано сутність внутрішньої форми слова (як асоціативно-образного компонента значення лексеми) та її функції у поетичному тексті; розкрито питання, пов’язані з характером, семантичною структурою оцінно-образної номінації, зокрема з її функціонально-комунікативним навантаженням у «малій прозі» кінця ХІХ – початку ХХ століття та у текстах української драми. За редакцією М. І. Голянич (у співавторстві з Роксоланою Іванівною Стефурак та Іриною Орестівною Бабій) видано «Словник лінгвістичних термінів: лексикологія, фразеологія, лексикографія» (Івано-Франківськ, 2011, 272 с.), у якому зафіксовано 665 словникових статей, 750 найуживаніших термінів лексикології, фразеології та лексикографії. У співавторстві з Наталією Ярославівною Іванишин, Русланою Любомирівною Ріжко та Роксоланою Іванівною Стефурак (за редакцією М. І. Голянич) опубліковано ще одну лексикознавчу працю: «Лінгвістичний аналіз тексту: словник термінів» (Івано-Франківськ, 2012, 392 с.). Тут репрезентовано 869 словникових статей, 901 найуживаніший термін, які використовують при вивченні лінгвістичного аналізу тексту. Дефінітивна частина довідників побудована так, що до кожної реєстрової одиниці запропоновано декілька визначень різних авторів (зі вказівкою на джерело цитати – визначення певного терміна).

Кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри слов’янських мов Микола Петрович Лесюк є автором книги «Доля моєї мови» (Івано-Франківськ, 2004, 288 с.), в яку ввійшли науково-популярні розвідки, злободенні статті про нелегку долю української мови, яка стала у рідній державі трагічно-загрозливою, і монографій: «Євген Желехівський у національно-культурному відродженні України» (Івано-Франківськ, 1999, 150 с.), «Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району)» (Івано-Франківськ, 2008, 328 с.), «Еротизм в українському пісенному фольклорі: лінгвістичний аспект» (Івано-Франківськ, 2010, 244 с.),  «Становлення і розвиток української літературної мови в Галичині» (Івано-Франківськ, 2014, 732 с.), є співавтором цілого ряду колективних монографій.

Українську топонімією Галичини досліджує кандидат філологічних наук, доцент Мирослав Михайлович Габорак, результати якої узагальнені у монографіях: «Гідронімія Івано-Франківщини: словник-довідник» (Снятин, 1-е вид. 2003, 284 с.; 2-е вид. 2010, 564 с.), «Назви гір Івано-Франківщини: словник-довідник» (Івано-Франківськ, 2005, 352 с.), «Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина, Гуцульщина та Опілля: історико-етимологічний словник» (Івано-Франківськ – Снятин, 2007, 200 с.), «Назви гір і полонин Івано-Франківщини: словник-довідник» (Івано-Франківськ, 2008, 500 с.),  «Топонімія Галицької Гуцульщини: етимологічний словник» (Івано-Франківськ, 2011, 636 с.), «Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій: Етимологічний словник-довідник» (Івано-Франківськ. 2013, 931 с.)

Проблематиці Гуцульщини та етнографічній групі (субетносу) Карпат гуцулам присвячені етнологічні, історичні, діалектологічні, педагогічні, економічні та мистецтвознавчі видання. Серед них хочеться наголосити на часописах («Гуцульська школа», роки виходу 1994-1996 та «Гірська школа українських Карпат», з 2006 року). Найпомітнішою серед колективних монографій є двотомне ілюстроване видання «Старожитності Гуцульщини: джерела з етнічної історії населення Українських Карпат. Каталог пам’яток історії та культури» (Львів, 2011, т. 1 «Сакральна спадщина Гуцульщини», 447 с.; т. 2 «Городища, замки, осередки солевидобутку, давні транскарпатські шляхи», 267 с.), автором ідеї, головним редактором та керівником авторського колективу є професор М.В. Кугутяк. Книга написана на основі історико-археологічних досліджень колективом Інституту історії, етнології та археології Карпат Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Каталог уперше вводить в науковий обіг як джерела сотні оригінальних пам’яток, розкриає етапи цивілізаційного поступу краю, особливості розвитку його етнічної історії, духовної і матеріальної культури. Також хочеться згадати монографії: Володимира Михайловича Клапчука «Гуцульщина та гуцули: економіка і народні промисли (друга половина ХІХ – перша третина ХХ ст.)» (Львів – Івано-Франківськ, 2009, 508 с.), Володимира Васильовича Грабовецького «Гуцульщина ХІІІ-ХІХ століть: історичний нарис» (Львів, 1982, 151 с.), «Ой, попід гай зелененький ходить Довбуш молоденький: етногенез, поширення, варіанти» (Івано-Франківськ, 2000, 96 с.),  «Легендарні опришки – лицарі Карпат (XVIXIX ст.) в літописі та ілюстраціях» (Івано-Франківськ, 2008, 463 с.), «Олекса Довбуш (1700-1745)» (Львів, 1994, 272 с.) та ін.

Дослідженню Покуття як окремого етнографічного регіону Прикарпаття, присвячено багатоілюстровану колективну монографію «Покуття: історико-етнографічний нарис» (Івано-Франківськ, 2012, 456 с.; автор ідеї та керівник авторського колективу доктор іст. наук, професор Василь Васильович Марчук; головний редактор – канд. іст. наук, доцент Андрій Зіновійович Королько). Кандидат історичних наук, доцент кафедри етнології Інституту історії Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, багаторічний керівник Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею та етнографічної практики студентів-істориків, завідувач сектору народознавства Інституту народознавства НАН України Михайло Ілліч Паньків значну увагу присвятив вивченню Покуття, його традицій та історії: «Садиба на Покутті (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)» (Снятин, 2005, 22 с.), «Пісні з Покуття» (Івано-Франківськ, 2001, 280 с.), «Народна їжа на Покутті» (Івано-Франківськ, 1991, 200 с.) та ін.

Керівник діалектологічної пракитики студентів-філологів кандидат філологічних наук, доцент Михайло Васильович Бігусяк розробив методики збирання емпіричного матеріалу, його аналізу та визначення міждіалектного суміжжя «Діалектологічна практика» (Івано-Франківськ, 2008, 2012, 88 с.), «Регіональна лексикологія та діалектна лексикографія» (Івано-Франківськ, 2010, 50 с.), «Актуальні проблеми української етнолінгвістики» (Івано-Франківськ, 2011, 26 с.).

Проблемам історії Галичини (від часів архаїчного минулого до сьогодення) присвячені монографії науковців Інституту історії та політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Зокрема, варто назвати монографії директора Інституту, доктора історичних наук, професора, звідувача кафедри етнології і археології Миколи Васильовича Кугутяка етносуспільного плану«Галичина: сторінки історії» (Івано-Франівськ, 1993, 200 с.),  етнополітичного – «Українська націонал-демократія. 1918-1939» (Львів, т.1, 536 с.; т.2, 704 с.), «Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923» (Львів, 2008, 524 с.), етнокультурного«Терношорське скельне святилище в Карпатах» (Івано-Франківськ, 2007, 72 с.), «Кам’яні старожитності Космача» (Івано-Франківськ, 2007, 99 с.), «Скельні святилища сокільських вершин» (Івано-Франківськ, 2008, 127 с.). Різнопланового характеру є видання доктора історичних наук, професора, багаторічного завідувача кафедри історії України Володимира Васильовича Грабовецького – це узагальнюючі монографії з регіональної історії українського Прикарпаття: «Ілюстрована історія Прикарпаття» (Івано-Франківськ, т. 1, 2002, 432 с.; т. 2, 344 с.; т. 3, 464 с.), «Нариси історії Прикарпаття» (1992-1995, у 8-ми тт.), «Галичина: проблеми середьовічної і нової історії» (Івано-Франківськ. 2004, 311 с.), історії конкретних українських міст і сіл: «Нарис історії Галича» (Галич, 1997, 243 с.), «Історія Калуша» (Дрогобич, 1997, 224 с.), «Уторопи: сторінки історії» (Івано-Франківськ, 1997, 224 с.), «Історія села Росільни» (Івано-Франківськ, 2004, 138 с.), «Культура Печеніжина крізь століття» (Івано-Франківськ, 2008, 300 с.), «Підлисся: тисячолітній літопис села Маркіяна Шашкевича» (Івано-Франківськ, 2006, 215 с.), «Моринці: сторінки історії села Тараса Шевченка» (Івано-Франківськ, 2007, 344 с.) та ін.

Історії українства Галичини від часів Галицько-Волинського князівства (потім – королівства), в період окупації Польщею, Австро-Угорщиною, Росією, СССР, в періоди власного державотворення присвячені видання як колективні, так і особисті, значної кількості науковців Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, охопити повний опис їхньої тематики неможливо в даній публікації. Однак видається за доцільне наголосити на таких, на нашу думку, значущих монографіях: «Археологія городищ Галицької землі» (Івано-Франківськ, 2008, 696 с.; автор – Богдан Петрович Томенчук, кандидат історичних наук, багаторічний керівник Галицької та Буковинскої археологічних експедицій), «Стародавній Галич: цивілізація відома і таємнича» (Івано-Франківськ, 2010, 464 с.; за авторством Ігоря Коваля, Михайла Косила, Івана Миронюка), «Король Данило Галицький у пам’ятках історії та культури» (Івано-Франківськ, 2009, 180 с.; автори – Богдан Гаврилів, Іван Миронюк;), «Роксолана у світі» (Івано-Франківськ, 2008, 95 с.; автори – Богдан Гаврилів, Іван Миронюк;), «Козацтво і Західна Україна: історія, культурна спадщина» (Івано-Франківськ, 2012, 127 с.), «Вшанування пам’яті «Руської трійці» (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький)» (Івано-Франківськ, 2011, 176 с.; автори – Богдан Гаврилів, Іван Миронюк, Юрій Угорчак), «Ярослав Пастернак – дослідник старожитностей України» (Івано-Франківськ, 2006, 144 с.; автори – Ігор Коваль, Іван Миронюк), «Історія України ХІХ століття» (Івано-Франківськ, 2002, 136 с; автор – кандидат історичних наук Ігор Ярославович Райківський), «Українська соціал-демократія в Галичині: нарис історії (1988-1918)» (Київ, 2000, 168 с.; автор – доктор історичних наук Олег Станіславович Жерноклеєв), «Лідери західноукраїнської соціал-демократії. Політичні біографії» (Київ, 2004, 283 с.; автори – Ігор Райківський, Олег Жерноклеєв), «Українська історіографія суспільно-політичних процесів у Галичині 1914-1919 рр» (Івано-Франківськ, 2009, 811 с.; автор – доктор історичних наук, професор, директор Інституту туризму Володимир Степанович Великочий), «Українське питання в діяльності Конституційно-демократичної партії Росії (1905-1918 рр.)» (Івано-Франківськ, 2011, 248 с.; автор – кандидат історичних наук Лілія Василівна Щербін); «Організація Українських Націоналістів та Українська Повстанська Армія» (Київ, 2002, 200 с.; автор – кандидат історичних наук Олександр Володимирович Марущенко), «Схрони, криївки і бункери ОУН-УПА: Документи. Спогади. Короткі біографії» (Коломия, 2012, 192 с.; автор – кандидат історичних наук Михайло Паньків), «Галичина у другій світовій війні (1939-1945 рр.)» (Івано-Франківськ, 2001, 116 с.; автори – Петро Федорчак, Володимир Великочий, Сергій Дерев’янко та ін.) збірник статей «Етнокультурні процеси в українському урбанізованому середовищі ХХ століття» (Івано-Франківськ, 2006, 355 с.; відп. ред. Г.В. Карась), «Світоглядна роль українських національно-демократичних традицій державотворення» (Івано-Франківськ, 1995, 65 с.; автор – доктор історичних наук, професор Василь Васильович Марчук).

Доктор історичних наук, професор Олександр Юхимович Карпенко, автор монографії «З історії Західно-Української Народної Республіки» (Івано-Франківськ, 2006, 494 с.), є засновником наукової школи вивчення історії національно-демократичної революції українців у ХХ столітті, очолював Науковий центр дослідження українського національно-визвольного руху. Зокрема, за редакцією професора О.Ю. Карпенко опубліковано колективну працю «Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923: Історія» (Івано-Франківськ, 2001, 628 с.). Одночасно під керівництвом О.Ю. Карпенка розпочалася праця над підготовкою збірника документів і матеріалів «ЗУНР: 1918-1923 рр.» (2001-2006; у 5 томах 8 книгах). Видання такого збірника документів є. безперечно, унікальним явищем у вітчизняній українознавчій археографії.

Взаєминам українців з іншими народами, взаємовпливові та складним взаємостусункам присвячені монографії: доктора політичних наук, професора, ректора Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ігоря Євгеновича Цепенди «Українсько-польські відносини 40-50-х років ХХ століття: етнополітичний аналіз» (Київ, 2009, 387 с.), доктора історичних наук, професора Івана Сергійовича Монолатія «Разом, але майже окремо: Взаємодія етнополітичних акторів на західноукраїнських землях у 1867-1914 рр.» (Івано-Франківськ, 2010, 736 с.), «Інші свої. Політична участь етнічних акторів пізньогабсбурзьких Галичини і Буковини» (Івано-Франківськ, 2012, 432 с.), «Жити і давати жити іншим: німецький дискурс західноукраїнської етнополітичної сфери» (Івано-Франківськ, 2008, 159 с.), «Цісарська Коломия, 1772-1918» (Івано-Франківськ, 2010, 312 с.), «Образ українців і України в суспільній думці Німеччини» (у співавт.; Івано-Франківськ, 2008, 52 с.); доктора історичних наук, професора, завідувача кафедрою всесвітньої історії Олега Станіславовича Жерноклеєва «Національні секції австрійської соціал-демократії в Галичині й на Буковині (1890-1918 рр.)» (Івано-Франківськ, 2006, 536 с.); доктора філологічних наук, професора Володимира Григоровича Матвіїшина «Українсько-французькі літературні зв’язки ХІХ – початку ХХ ст.» (Львів, 1999, 168 с.), «Український літературний європеїзм» (Київ, 2009, 262 с.), Юрія Ібрагімовича Султанова «Діалог Схід – Захід» (2003, 40 с.), «Джерела літературної традиції в Україні в контексті синтезу культур» (2003, 180 с.), професорів  Володимира Теодоровича Полєка, Богдана Володимировича Ступарика «Сторінки українсько-німецьких історико-культурних взаємин» (Ів.-Франківськ, 1999, 142 с.), колективна монографія «Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ столітті» (Івано-Франківськ, 1997, 451 с.; за редакцією доктора історичних наук, професора Петра Степановича Федорчака), кандидата історичних наук, доцента Олега Ігоровича Єгрешія «Єпископ Григорій Хомишин і питання українсько-польського порозуміння» (Івано-Франківськ, 2001, 69 с.), кандидата історичних наук, доцента Олександра Володимировича Марущенка «Українсько-польські стосунки періоду другої світової війни у вітчизняній історіографії» (Київ, 2003, 124 с.), кандидата історичних наук, доцента Миколи Антоновича Геника «Акція «Вісла» в контексті польсько-українських стосунків ХХ століття» (Івано-Франківськ, 1999, 82 с.), доктора історичних наук, професора, завідуючого кафедрою історії слов’ян Володимира Леоновича Комара «Конценція прометеїзму в політиці Польщі (1921 – 1939 рр.)» (Івано-Франківськ, 2011, 360 с.).

Історико-методологічним проблемам вивчення українознавства присвячені, власне, наступні видання: Ярослав Мельник, Наталя Криворучко «Пролегомени до українського дискурсу: етнокультурний, політичний та лінгво-семіотичний аспекти» (Івано-Франківськ, 2012, 260 с.), Богдан Михайлович Гаврилів, Ігор Ярославович Любінець «Історичне краєзнавство» (Івано-Франківськ, 2001, 405 с.), Михайло Ілліч Паньків «Організація польових досліджень з етнографії» (Івано-Франківськ, 2005123 с.), «Програма-запитальник для збирачів етнографічних пам’яток» (Івано-Франківськ, 1991, 43 с.),

Популяризації українства в англомовному середовищі присвячена колективна монографія науковців кафедри англійської філології ПрНУ «Українська культура в англомовній інтерпретації = Discovering Ukrainian Culture» (за наук. ред. канд. філол. наук, доцента Якова Володимировича Бистрова; Івано-Франківськ, 2013, 152 с.)

Історії розвитку та становленню української драматургії та театрального мистецтва присвячені домлідження Степана Івановича Хороба – доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри української літератури, директора Інституту філології: «Українська драматургія крізь виміри часу» (1999), «Слово – образ – форма: у пошуках художності» (2000), «Українська релігійна драма кінця Хіх – початку ХХ століття» (2001), «Українська модерна драма кінця ХІХ – початку ХХ століття (неоромантизм, символізм, експресіонізм)» (2002), «На літературних теренах» (2006), «Українська драматургія 20-30-х років у Західній україні та діасорі» (2008), «Літературно-мистецькі знаки життя» (2009), «Діалоги у відсвіті слова (Українська драматургія в типологічних зіставленнях)» (Івано-Франківськ, 2013, 307 с.) та ін.

Кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Марта Богданівна Хороб є автором «Грані художнього буття: нариси з української літератури ХХ століття» (Івано-Франківськ, 2013, 428 с.)

Творчі взаємини та художнє мислення відомих українських письменників відображають наукові студії доктора філологічних наук Романа Володимировича Піхманця: «Іван Франко і Василь Стефаник: взаємини на тлі» (Львів, 2009, 262 с.),    «У своїм царстві…» (Снятин, 2010, 252 с.), «Із покутської книги буття: Засади творчого мислення Василя Стефаника, Марка Черемшини і Леся Мартовича» (Київ, 2012, 580 с.).

Лауреат премії імені Олександра Білецького в галузі літературної критики, голова Івано-Франківської обласної організації НСПУ, кандидат філософських наук, доцент кафедри української літератури Євген Михайлович Баран в багатоманітних ракурсах вивчає сучасний український літературний процес власне в його традиціях та тяглості як від народної, так і класичної літературної словотворчості.  Найзначиміші тексти дослідника узагальнені в книгах «Тиша запитань» (Івано-Франківськ, 2011, 532 с.), «Дев’яності навиворіт» (Івано-Франківськ, 2011, 172 с.),  «У полоні стереотипів» (Івано-Франківськ, 2009, 256 с.), «Наодинці з літературою» (Луцьк, 2007, 172 с.), «Актуальні проблеми нової української літератури» (Івано-Франківськ, 2001, 134 с.), «Українська поезія ХХ століття в іменах» (Івано-Франківськ, 2001, 36 с.), «Іван Нечуй-Левицький» (Львів-Київ, 2001, 70 с.), «Звичайний читач» (Тернопіль, 2000, 140 с.), «Українська історична проза другої половини ХІХ – початку ХХ ст. і Орест Левицький» (Львів, 1999, 144 с.),

Проблемам української лірики в контексті слов’янських літератур присвячені студії доктора філологічних наук, професора Ігоря Володимировича Козлика «Теоретичне вивчення філософської лірики і актуальні проблеми сучасного літературознавства» (Івано-Франківськ, 2007, 591 с.).  Кандидат філологічних наук, доцент  кафедри української літератури Ольга Сергіївна Деркачова у монографії «Світ у тексті (еволюція стильових систем в українській ліриці другої половини ХХ століття)» (Івано-Франківськ, 2013, 300 с.), «Концепція світу в ліриці Аркадія Казки» (Івано-Франківськ, 2005, 136 с.)  вивчає сучасний український літературний процес через призму еволюції ліричної поезії.

Не можна не згадати й знакову постать на Прикарпатті – керівника фольклорної практики студентів в Інституті філології, кандидата філологічних наук, професора Степана Григоровича Пушика. Він досліджує міфологію, фольклор та історію краю, пише про відомих українських культурних діячів, автор багатьох поетичних та прозових збірок, фольклорних записів («Перо золотого птаха», «Страж-гора», «Писаний камінь»), книжок для дітей, літературознавчих та краєзнавчих праць, розвідки про карпатське коріння Тараса Шевченка «Славетний предок Кобзаря» (Івано-Франківськ, 2001, 224 с.), дослідження про «Слово о полку Ігоревім»: «Дараби пливут у легенду: Криваве весілля на Каялі» (Івано-Франківськ, 1990, 334 с.), «Нове про «Слово о плъку Ігоревім» (Івано-Франківськ, 2012, 68 с.), про слов’янську та праукраїнську міфологію («Бусова книга», що публікувалася у вигляді циклу статей у періодичних виданнях; 2001-2004, 2007-2008 рр.), повість про композитора і поета Володимира Івасюка «Блискавиці б’ють у найвищі дерева» (Івано-Франківськ, 2011, 268 с.). Оригінальні вибрані твори вийшли в 6 томах (7 книгах; 2004-2012 рр.), у 7 окремих збірках видано записи народних казок, пісень, українських тостів, приповідок, перевидав «Народний калєндар» А. Онищука та ін.

Доктор філософських наук, професор кафедри філософії та соціології Степан Михайлович Возняк є засновником в стінах Прикарпатського національного університету школи вивчення історії української філософської думки. Зокрема, варто згадати його книгу «У пошуках суспільного ідеалу (Іван Франко і соціалізм)» (Івано-Франківськ, 2007, 170 с.), співучасть у колективних монографіях «Українська культура: історія і сучасність» (Львів, 1994), «Іван Франко і національне та духовне відродження України» (Івано-Франківськ, 1997), «Духовні цінності українського народу» (Івано-Франківськ, 1999), «Аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства» (Івано-Франківськ, 2007), «Етико-аксіологічні аспекти трансформації сучасного українського суспільства» (Івано-Франківськ, 2009), «Українська філософська думка у контексті європейської філософії» (Івано-Франківськ, 2010). На пошану професора С.М. Возняка видано колективний збірник «Історія філософії як школа думки» (Івано-Франківськ, 2013, 596 с.; редактори – професор В.К. Ларіонова, доцент О.Б. Гуцуляк), в якому опубліковані праці, що, в основному, стосуються різноманітних вимірів філософського українознавства.

Також хочеться відміти монографії: кандидата філософських наук, доцента Ярослава Степановича Гнатюка «Український кордоцентризм у конфлікті міфологій та інтерпретацій» (Івано-Франківськ, 2010, 184 с.), в якій здійснено історико-філософську реконструкцію провідної тенденції філософії українського соціокультурного буття; кандидата філософських наук, доцента Володимира Павловича Будза «Соціально-філософські погляди М. Грушевського: футурологічний аспект» (Івано-Франківськ, 2003, 160 с.); кандидата філософських наук, доцента Галини Орестівни Дичковської «Філософсько-політичні основи українського національно-визвольного руху 20-50-х років ХХ століття» (Івано-Франківськ, 2003, 164 с.); кандидата філософських наук, доцента Романа Олександровича Пятківського «Проблема людини в українській філософії» (Івано-Франківськ, 2010, 139 с.). Заслуговує на увагу монографія кандидата філософських наук Олега Борисовича Гуцуляка «Пошуки заповітного царства: Міф-текст-реальність» (Івано-Франківськ, 2007, 540 с.), в якій автор за центр порівняльно-культурологічного розмислу бере український фольклорний образ «Яйця–Райця» як символу прабатьківщини, «втраченого раю», заповітного «Саду-Царства», доступного, начебто, тим, хто веде праведне життя, і що українське «писане яйце» («писанка»), тим самим, є «іконою», «вікном» у цей «втрачений рай», коли прабалтослов’яни мешкали в особливому регіоні («Мезоєвропі») між Балтикою та Карпатами, де схрещувалися культурні впливи Заходу і Сходу, Півночі і Півдня. Доктор філософських наук Іван Богданович Остащук є автором посібника «Релігійна символіка» (Івано-Франківськ, 2008, 156 с.), значна частина якої присвячена побутуванню християнської та язичницької релігійної символіки у житті та декоративно-ужитковому мистецтві українців.

Заслугою багаторічного декана філософського факультету, кандидата філософських наук, професора Михайла Юрійовича Голянича та доцента кафедри політології Івана Петровича Макаровського було тривале радагування, упорядкування та видання одного з перших в стінах університету українознавчого збірника статей «Українська національна ідея: дослідження, переклади, публікації» (7 випусків), в якому мали змогу оприлюднити свої перші досягнення з галузі українознавства науковці університету – учасники тематичних конференцій, присвячених шані визначних постатей української справи (Осипа Маковея, вип. 1, 1992, 100 с.; Григорія Сковороди, вип. 2, 1993, 80 с.;  Пантелеймона Куліша, вип. 3, 1994, 112 с.; Григорія Сковороди, вип. 4, 1994, 93 с.; Дмитра Чижевського, вип. 5, 1995, 43 с.; Михайла Драгоманова,  1996, 119 с.;  Тараса Шевченка, вип. 7, 1999, 137 с.). Також за участю науковців кафедри філософії професорів М.Ю. Голянича та С.М. Возняка була видана «Філософська думка України: імена та ідеї» (Івано-Франківськ, 1996, 86 с.), а Юрія Михайловича Москаленка «Філософія: персоналії, терміни, поняття» (Івано-Франківськ, 2004, 244 с.).

Член-кореспондент УАПН України, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри політології Василь Васильович Марчук вивчає проблему ролі релігії в суспільно-політичній традиції українського народу. Зокрема, її висвітлено у монографіях: «Церква, духовність, нація: Українська греко-католицька церква в суспільному житті України ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 2004, 464 с.), «Українська Греко-Католицька церква. Історичний нарис» (Івано-Франківськ, 2001, 164 с.), «Дорогою Христової віри» (Івано-Франківськ, 2003, 376 с.). Видано збірник статей «Спадщина митрополита Шептицького в національному і духовному відродженні України» (Івано-Франківськ, 2000). Доктор філософських наук, доктор теології, завідувач кафедри релігієзнавства, теології та культурології, о. Святослав Романович Кияк  виконує в стінах університету особливу місію: реалізує поєднання релігійних традиційних цінностей українського народу та навчально-науковий процес з метою формування самосвідомості молодого українця. В численних його публікаціях розкривається роль церкви у збереженні української національної самобутності: «Ідентичність українського католицизму: генезис, проблеми, перспективи» (Івано-Франківськ, 2006, 632 с.), «Другий Ватиканський собор і релігійно-суспільні проблеми сучасності» (Жовква, 2011, 304 с.), «Християнська етика» (Івано-Франківськ, 1997, 240 с.). Науковці-релігієзнавці університету також реалізують українознавчі дослідження у монографіях та наукових розвідках: кандидат педагогічних наук, доцент Любов Ярославівна Геник «Релігійно-моральне виховання в навчальних закладах Східної Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 2000, 272 с.); кандидат історичних наук, доцент Ігор Михайлович Коваль «Церковна археологія» (Івано-Франківськ, 1998, 168 с.), «Дослідник підземного архіву України» (Львів, 1999, 173 с.), «Свята земля України» (Івано-Франківськ, 2000, 294 с.), «Біблійна і церковна археологія» (Івано-Франківськ, 2006, 240 с.); доцент Олег Чуйко «Монастирі Галичини (середина ХVI – початок ХХ століття)» (Ів.-Франківськ, 2011, 188 с.), «Культура монастирів Галичини XVI – XIX століть» (Ів.-Франківськ, 2012, 163 с.)

Значні аспекти традицій вивчення психології українського народу досліджуються у монографіях: декана філософського факультета, доктора філософських наук, професора Ігоря Миколайовича Гояна «Історико-філософська рефлексія психологізму: на перетині філософії і психології» (Івано-Франківськ, 2011, 360 с.), «Історія психології» (у співавтор.; Івано-Франківськ, 2008, 186 с.); доктора психологічних наук, професора Віктора Петровича Москальця «Психологічне обгрунтування української національної школи» (Львів, 1994, 120 с.), «Психологія релігії» (Київ, 2004, 240 с.); кандидата психологічних наук, доцента Олени Василівни Хрущ «Етнічна психологія» (Івано-Франківськ, 1994, 83 с.), «Соціальна психологія» (Івано-Франківськ, 1994, 101 с.). Психологічним аспектам формування аксіологічної орієнтації особистості на основі українських традиційних цінностей присвячено праці: доктора психологічних наук, професора Зіновії Степанівни Карпенко«Аксіологічна психологія особистості» (Івано-Франківськ, 2009, 512 с.), «Аксіопсихологія особистості» (Київ, 1998, 216 с.); кандидата психологічних наук, доцента Світлани Данилівни Литвин-Кіндратюк «Народознавство та організація здорового способу життя школярів» (у співавтор.; Івано-Франківськ, 1997, 279 с.).

Дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, багаторічний завідувач кафедри педагогіки і методики початкового навчання, декан педагогічного факультету і в 1993-1997 рр. завідувач кафедри українознавства, професор Мирослав Гнатович Стельмахович (1934-1998 рр.) є основоположником вивчення народної педагогіки як напрямку українознавства та введення досвіду родинного виховання в педагогічну практику сьогодення. Зокрема, він є автором видань «Народна дидактика» (Київ, 1985, 145 с.), «Народна педагогіка» (Київ, 1985, 312 с.), «Українське родинознавство» (Івано-Франківськ, 1994, 156 с.), «Українська родинна педагогіка» (Київ, 1996, 288 с.), «Теорія і практика українського національного виховання» (Івано-Франківськ, 1996, 160 с.), «Вибрані педагогічні твори» (Коломия, 2011, т. 1, 520 с.; Івано-Франківськ, 2012, т. 2, 464 с.). Про здобутки, досягнення та життєвий шлях академіка М.Г. Стельмаховича можна довідатися з книги «Сподвижник української етнопедагогіки (на пошану академіка АПН України Мирослава Стельмаховича)» (за ред. В.І Кононенка; Івано-Франківськ, 1999, 196 с.),

У 1995 р. в Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника було відкрито Науково-методичний центр «Українська етнопедагогіка і народознавство», мета якого – вивчення та використання в навчально-виховному процесі народних знань з догляду і виховання дитини. Зокрема хочеться вказати на видання директора Центру, доктора педагогічних наук, професора Неллі Василівни Лисенко: «Етнопедагогіка» (у співавтор; Івано-Франківськ, 2003, 85 с.), «Етнопедагогіка дитинства» (Київ, 2011, 720 с.), «Педагогіка українського дошкілля» (2004, 208 с.; 2006, ч 1, 302 с.; 2010, ч. 2, 360 с.), «Актуальні проблеми українського національного дошкілля» (Івано-Франківськ, 1995, 242 с.), «Українське народознавство в дошкільному закладі» (у співавтор; Київ, 2002, 204 с.),   колективна монографія  «Сучасна школа України: етнопедагоічна проекція теорії й практики» (за редакцією проф. Н.В. Лисенко), Київ, 2013, 336 с.).

Традиціям української педагогіки та актуалізації їх в сьогоденні присвячені монографії науковців Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету: доктора педагогічних наук, професора Богдана Михайловича Ступарика (1940-2002) «Українознавство в національній школі» (Івано-Франківськ, 1995, 136 с.), «Ідея національної школи в Галичині та національного виховання в педагогічній думці Галичини (1772-1939 рр.)» (Коломия, 1995, 176 с.), «Життя, віддане національній ідеї» (Івано-Франківськ, 1998, 58 с.), «Національна школа: витоки, становлення» (Івано-Франківськ, 1998, 336 с.), «Педагогічна концепція Івана Ющишина» (Івано-Франківськ, 1998, 88 с.), «З порога вічності: Автобіографічна сповідь» (Івано-Франківськ, 2005, 208 с.), «Українська педагогіка в персоналіях» (Київ, 2005, кн. 1, 622 с.), а також у збірниках, присвячених його пам’яті: «Грані творчої спадщини Богдана Ступарика» (Івано-Франківськ, 2003, 32 с.; автори – Г.В. Білавич, Т.К. Завгородня, Н.В. Сабат, Н.М. Салига), «Українська педагогіка на межі тисячоліть: Матеріали педагогічних читань на пошану професора Богдана Ступарика» (Івано-Франківськ, 2003); члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Романа Павловича Скульського (1935-2004) «Підвищення етнопедагогічної культури майбуніх вчителів» (Івано-Франківськ, 1998, 52 с.), «Національне виховання учнів засобами українського народрознавства» (Івано-Франківськ, 1995, 177 с.), «Методика викладання народознавства в школі» (Івано-Франківськ, 1995, 178 с.),  і за його ж редакцієєю колективні збірники: «Актуальні проблеми української етнопедагогіки» (Івано-Франківськ, 2001, 220 с.), « «Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей та молоді» (Івано-Франківськ, 1999), «Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ» (Івано-Франківськ, 1997, 470 с.) ;  доктора педагогічних наук, професора Тетяни Костянтинівни Завгородньої  «Підготовка вчителів для української народної школи Галичини (1919-1939 роки)» (Івано-Франківськ, 1999, 136 с.), «Теорія і практика навчання в Галичині (1919-1939 роки)» (Івано-Франківськ, 2007, 391 с.), «Науковий доробок українських галицьких педагогів у галузі дидактики» (Івано-Франківськ, 2002, 232 с.), «Дидактична думка в Галичині (1919-1939 рр.)» (Івано-Франківськ, 1998, 168 с.),  «Зміст початкової освіти в українських школах на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.)» (Івано-Франківськ, 2011, 212 с.), «Теорія і практика опіки дітей і молоді в Україні (1945-1990 рр.)» (у співавтор.; Івано-Франківськ, 2012, 208 с.); доктора педагогічних наук, професора Надії Іванівни Луцан «Вплив української народної гри на розвиток мовлення дітей» (1995)», «Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дошкільного віку» (Одеса, 2005, 92 с.), «Розвиток мовлення дітей засобами народних ігор» (Одеса, 2007, 255 с.), «Людина і світ» в інноваційних технологіях навчання» (Київ, 2012, 184 с.); кандидатів педагогічних наук, доцентів і професорів: Василя Дем’яновича Хруща «Національне виховання учнів засобами українського народознавства» (у співавтор; Івано-Франківськ, 1995, 177 с.),  «Українознавство в національній школі» (у співавтор; Івано-Франківськ, 1995, 136 с.),    Наталії Михайлівни Благун «Українознавство» (Івано-Франківськ, 2000, 148 с.), Богдана Григоровича Скоморовського «Ми – надія народу» (у співавтор.; Івано-Франківськ, 1992, 111 с.), «Хай сяє в серці слово Мати» (Івано-Франківськ, 1996, 113 с.); Лариси Володимирівни Сливки «Виховання здорового способу життя молодших школярів (історичний та етнопедагогічний виміри)» (Івано-Франківськ, 2013, 320 с.), Любомири Василівни Ілійчук «Організаційно-педагогічні засади природоохоронної діяльності учнів молодших класів на західноукраїнських землях (1919-1939 рр.)» (Івано-Франківськ, 2007, 280 с.),  Богдана Дмитровича Кіндратюка «Народознавство та організація здорового способу життя школярів» (Івано-Франківськ, 1997, 279 с.); Роксолани Василівни Зозуляк «Творчий доробок українських письменників як чинник морального виховання сучасних молодших школярів (на матеріалі творів, виданих у Галичині 1900-1939 рр.)» (Івано-Франківськ, 2005, 196 с.); Володимира Іларійовича Костіва «Народно-педагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного сім’янина» (Івано-Франківськ, 1996, 196 с.),  «Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ» (у співавтор.; Івано-Франківськ 1997, 470 с.), «Ідеї народної та наукової педагогіки у вихованні дітей і молоді» (Івано-Франківськ, 1999, 318 с.), «Моральне виховання дітей із неповних сімей» (Івано-Франківськ, 2001, 304 с.) і у співавторстві з канд. пед. наук, доцентом Богданом Івановичем Ковбасом видано «Родинну педагогіку» (2006, т. 1, 288 с.; т. 2, 288 с.).

Також чимало видань присвячена такій знаковій постаті українознавства та народної педагогіки як Софія Русова. Зокрема, це монографічні дослідження: Оксана Володимирівна Джус «Шевченкіана Софії Русової» (Івано-Франківськ, 2013, 226 с.); збірник статей «Софія Русова і Галичина» (упорядник і наук. редактор З.І. Нагачевська; Івано-Франківськ, 1996, 126 с.), «Ідеї Софії Русової у контексті сучасного дошкільного виховання» (Івано-Франківськ, 2001), «Ідеї національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка» (Івано-Франківськ, 1996).

Фольклорній хореографії та дизайну народного одягу етнографічних груп Прикарпаття присвячені праці заслуженого працівника культури України, професора Богдана Васильовича Стаська «Хореографічне мистецтво Івано-Франківщини» (Івано-Франківськ, 2004, 310 с.), «Митці народної хореографії Прикарпаття» (Івано-Франківськ, 2009, 164 с.), «Танці з Прикарпаття» (Івано-Франківськ, 2009, 206 с.), «Український народний одяг (Західні етнографічні регіони)» (Івано-Франківськ, 2009, 120 с.),    «Роман Гарасимчук та його автентичні “Танці гуцульські”» (у співавтор.;  Івано-Франківськ, 2010, 284 с.); доцента Світлани Омелянівни Васірук    «Історико-побутовий танець» (Івано-Франківськ, 2012, 184 с.).

Дослідженню історії мистецтва Галичини присвячеі монографії: доктора мистецтвознавства, професора, засновника і завідуючого кафедри образотворчого мистецтва Михайла Павловича Фіголя (1927-1999 рр.) «Мистецтво стародавнього Галича» (Київ, 1997, 224 с.), «Історія Галича» (Львів, 1999, 186 с.), «Радість і смуток Ярослава Пстрака: 1878-1916» (Львів, 1997, 147 с.); професора, кандидата мистецтвознавства, завідувача кафедри образотворчого мистецтва ім. М. Фіголя Інституту мистецтв Богдана Васильовича Бойчука «Галицькі іконостаси і церковна археологія» (Івано-Франківськ, 2012, 200 с.), «Сакральне мистецтво Галичини» (у співавт.; Івано-Франківськ, 2012, 250 с.); кандидата мистецтвознавства, доцента Петра Ярославовича Кузенка «Сакральна культура України» (Івано-Франківськ, 2008, 288 с.); доцента Володимира Григоровича Луканя «Вибрані статті про мистецтво. Явища. Постаті. Імена» (Івано-Франківськ, 2009, 240 с.), «Історія українського мистецтва» (Івано-Франківськ, 2010, 193 с.).

Доктор філософії, професор  завідувач кафедри декоративно-прикладного мистецтва і етнодизайну Інституту мистецтв Богдан Михайлович Тимків розробив концепцію відродження та розвитку художніх ремесел, на основі якої у 1990 р. відкрив першу в Україні авторську дитячу художньо-ремісничу школу (сьогодні Мала академія народних ремесел) в м. Галичі Івано-Франківської області, яка працює й сьогодні, плідно розвиваючи давньогалицькі мистецькі традиції. У 2004 р. запровадив у навчальний процес спеціальності «Декоративно-прикладне мистецтво» Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника нову спеціалізацію «Етнодизайн» відповідно до розроблених ним концепції та навчального плану. Автор багаточисельних публікацій, серед яких: «Шляхи вдосконалення занять з народного декоративно-ужиткового мистецтва в школі» (Івано-Франківськ, 1996, 152 с.),  «Штурмани» лісових трас» (Калуш, 2012, 424 с.),  «Мистецтво України та діаспори: дереворізьба  сакральна й ужиткова» (Івано-Франківськ, 2012, 316 с.), «Виготовлення художніх виробів з дерева» (Львів, 1996, 144 с.) та ін.

Член-кореспондент Національної академії мистецтв України, доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри дизайну і теорії мистецтва Інституту мистецтва Михайло Євстахійович Станкевич є автором монографій: «Українське художнє дерево XVI-XX cт.» (Львів, 2002, 479 с.), «Бучач та околиці» (Львів, 2010, 256 с.);  почесний академік АН Вищої школи України, доктор мистецтвознавства, професор Михайло Селівачов є автором: монографії «Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія)» (Київ, 2009, 408 с.), редактором-упорядником двох десятків наукових збірників, головнимредактор Вісника археології, мистецтва, культурної антропології «Ант» (1999-2010). Професор Богдан Іванович Губаль є дослідником проблем українського дизайну, про що засвідчують його праці: «Кластер народних художніх промислів «Сузір’я» (Івано-Франківськ, 2008, 134 с.), «Композиція в дизайні. Одно-, дво- і тривимірний простір» (Тернопіль, 2011, 240 с.), посібники із застосування народних традицій в дизайні інтер’єру, меблів та розпису тканини тощо. У цьому ж руслі спрямовані дослідження кандидата педагогічних наук, професора Станіслава Степановича Шумеги: «Дизайн. Історія зародження та розвитку дизайну. Історія дизайну меблів та інтер’єра» (Київ, 2004, 300 с.), «Технологія художніх виробів з деревини» (Львів, 2001, 360 с.), «Мистецька школа в системі національної освіти України» (Львів, 1999). Доцент Василь Хомин є автором монографій: «Сакрально-монументальне малярство Галичини 20-30-х років ХХ ст.» (Діалог культур: Україна у світовому контексті» ьвів, 2004), «Творчість П. Ковжуна, М. Осінчука в сакрально-монументальному мистецтві Галичини першої третини ХХ ст.» (Івано-Франківськ, 2004), а кандидат мистецтвознавства, доцент Михайло Васильович Гнатюк опублікував «Художнє дерево в інтер’єрі народного житла» (Івано-Франківськ, 2000, 145 с.).

Вивченню музичного фольклору України  і пропагандою гри на народних інструментах присвячені видання: доктора філософії, професора Віолетти Григорівни Дутчак «Аранжування для бандури» (Івано-Франківськ, 2001, 89 с.), «Бандурне мистецтво діаспори» (Київ, 2005, 29 с.),    «Дзвеніть могутньо, святі бандури» (Ів.-Франківськ, 2009, 148 с.); кандидата мистецтвознавства, доцента Ольги Романівни Фабрики-Процької «Пісенна культура лемків України (ХХ-ХХІ ст.)» (Івано-Франківськ, 2013, 328 с.). Доктор мистецтвознавства, професор Ганна Василівна Карась узагальнила свої багаторічні дослідження в монографії «Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття» (Івано-Франківськ, 2012, 1164 с.). Науковці кафедри хорового диригування імені В. Їжака є авторами книг:  Ірина Володимирівна Ярошенко «Становлення професійного-хорового виконавства на Прикарпатті  у контексті інтеграційних процесів» (Чернівці, 2010, 157 с.), «Музичне краєзнавство» (Івано-Франківськ,2010, 69 с);  Василь Дмитрович Доронюк «Українська музична етнопедагогіка» (Івано-Франківськ, 2010, 535 с.), «Хрестоматія духовної музики України» (у співавтор.; Івано-Франківськ, 2010, 367 с.).

Доктор мистецтвознавства, професор, завідувач кафедри теорії та історії виконавського мистецтва Петро Франкович Круль  – автор монографій «Східнослов’янська інструментальна культура: історичні витоки і функціонування» (Ів.-Франківськ, 2006, 164 с.); кандидат мистецтвознавства, доцент Оксана Михайлівна Бахталовська –   «Інтерпретації виконавського романтичного стилю у скрипковій музиці ХІХ століття» (Ів.-Франківськ, 2011, 188 с.); кандидат мистецтвознавства, доцент Юрій Іванович Волощук «Скрипкова музика у творчості композиторів Галичини: національні традиції і європейські модерні тенденції» (Київ, 1999, 40 с.), «Концертне життя Галичини і виконавсько-пропагандистська діяльність провідних галицьких скрипалів (1848-1939)» (Київ, 1999, 33 с.), «Музичні навчальні заклади Галичини у підготовці скрипалів-професіоналів і аматорів (1848-1939)» (Київ, 1999, 46 с.), «Українське скрипкове мистецтво» (Івано-Франківськ, 2002, 183 с.), «Історія скрипкового виконавства» (Івано-Франківськ, 2004, 58 с.). Доктор мистецтвознавства, кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри музикознавства та методики музичного виховання Мирон Васильович Черепанин опублікував монографії:   «Музична культура Галичини (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст)» (Київ, 1997, 328 с.), «Пісенний фольклор Прикарпаття на уроках музики» (у співавтор.; Івано-Франківськ, 1994, 154 с.); кандидат мистецтвознавства, доцент Наталія Іванівна Кушлик – автор    «Термінологічного словника-довідника поліфонічної музики» (Івано-Франківськ, 2011, 56 с.); Христина Павлівна Фіцалович – автор книг «Вплив пісень січового стрілецтва та УПА на духовний розвиток молоді» (Івано-Франківськ, 1996, 32 с.), «Сприйняття музики – основа музичної культури школярів» (Івано-Франківськ, 1996, 30 с.)

Першою спробою прослідкувати на основі широкого кола джерел і відповідних досліджень формування дзвонарської культури України, подати нові погляди на історію дзвонів і розвитку дзвонарського мистецтва, значення місцевих приписів дзвонінь у церковному обряді та світські функції, огляд споруд для розміщення цих ударних музичних інструментів, стан їхнього збереження, описом мистецтва дзвонарів є монографії кандидата педагогічних наук, доцента, директора Центру дослідження дзвонарства Богдана Дмитровича Кіндратюка «Дзвонарська культура України» (Івано-Франківськ, 2012, 898 с.), «Дзвони та дзвоніння у творах українських письменників» (Івано-Франківськ, 2011, 156 с.), «Дзвони та дзвоніння в народній творчості» (Івано-Франківськ, 2011, 142 с.), «Духовне здоров’я школярів і музика дзвонів: етнопедагогічний аспект» (Івано-Франківськ, 2005, 270 с.), «Нариси музичного мистецтва Галицько-Волинського князівства» (Івано-Франківськ, 2001, 144 с.).

Формуванню естетичної свідомості молоді засобами українознавства присвячені книги: кандидата психологічних наук, доцента Світлани Данилівни Литвин-Кіндратюк «Формування художньо-естетичної культури  школярів засобами народознавства» (Івано-Франківськ, 1998, 120 с.); професора Івана Васильовича Фічори «Естетичне виховання в професійних училищах художньо-промислового профілю» (Івано-Франківськ, 1996, 128 с.), «Естетичний досвід учителя: теорія і практика» (у співавтор; Херсон, 1997, 215 с.), «Шляхи і засоби естетичного виховання у професійних училищах художньо-промислового профілю» (Івано-Франківськ, 1999, 216 с.).

 Про традиції української народної математики, астрономії, системи мір та обрахунків, космологічних уявлень йдеться у монографіях: кандидата історичних наук, доцента Михайла Ілліча Паньківа «Числа, міри й час: історико-етнографічний аспект» (Іва­но-Франківськ, 2012, 104 с.), доктора фізико-математичних наук, професора Івана Антоновича Климишина «Календар природи і людини» (Львів, 1-е вид. 1976, 176 с.; 2-е вид. 1983, 176 с.), «Небо нашої планети» (Львів, 1979, 256 с.), «Перлини зоряного неба» (Київ, 1981, 143 с.), «Календар і хронологія» (Москва, 1990, 480 с.), «Календар і пасхалія» (Івано-Франківськ, 1-е вид. 1992, 59 с.; 2-е вид., 1992, 72 с. ), «Наші календарні проблеми» (Івано-Франківськ, 2000, 144 с.), «Збагнути світ і себе в ньому» (Івано-Франківськ. 2001, 203 с.), «Зоряне небо України»  (Івано-Франківськ, 2003, 2005, 187 с.).

 Українське звичаєве право, його традиції та історію формування державницько-правового світогляду українців присвячені праці науковців Юридичного інституту: (в основному кафедра історії та теорії права).

Плеканню фізичної культури українців присвячені монографії: доцента Євгена Никодиновича Приступи «Народна фізична культура українців» (Льві, 1995, 254 с.), «Українські народні ігри» (Львів, 1997, 36 с.), доцента Ганни … Презлятої    «Здоровий спосіб життя: ідеї, пошуки, досвід» (Івано-Франківськ, 2013, 484 с.), «Народні рухливі ігри та забави» (Івано-Франківськ, 2007, 202 с.), «Руханкова абетка» (у співавтор.; Тернопіль, 2005, 64 с.).

Історія та досвід самоорганізації українства є предметом розгляду у працях: директора Інституту культури і мистецтв, доцента, кандидата історичних наук, професора Анатолія Васильовича Грицана «Просвітня зоря Прикарпаття: Нариси про історію товариства «Просвіта» на Прикарпатті між двома світовими війнами (1921-1939)» (Івано-Франківськ, 2001, 179 с.); доктора педагогічних наук, професора Зіновії Іванівни Нагачевської   «Педагогічна думка і просвітництво в жіночому русі Західної України (друга половина ХІХ ст. – 1939 р.)» (Івано-Франківськ, 1-е вид. 2002, 108 с.; 2-е вид. 2007, 764 с.);  кандидата педагогічних наук, доцента Галини Василівни Білавич «Товариство «Рідна школа» (1881-1939)» (Івано-Франківськ, 1999, 208 с.), кандидата історичних наук Ярослава Васильовича Луцького «З історії туристично-краєзнавчої роботи в «Пласті» (1911-1930 рр.)» (Івано-Франківськ, 1998, 60 с.),  «Український краєзнавчо-туристичний рух у Галичині (1830-1939 рр.)» (Івано-Франківськ, 2003, 160 с.) та ін.

Взаємини галицької інтелігенції з колегами із Великої України, діаспори та зарубіжними діячами присвячені видання: професора В.В. Грабовецького «Мої незабутні зустрічі з духовною і творчою елітою України (за спогадами минулих літ» (2-е вид., доповн.; Івано-Франківськ, 2013, 249 с.); Богдана Михайловича Гавриліва «Меморіальний сквер в Івано-Франківську» (у співавтор.; Івано-Франківськ, 2004, 112 с.), «Історичні постаті Івано-Франківщини» (у співавтор з професором Іваном Федоровичем Миронюком;  2010, 143 с.);  «Наукова еліта івано-Франківщини: доктори наук, професори Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника» (відп. редактор І.Ф. Миронюк; Івано-Франківськ, 2007, 124 с.); Марти Войцехівської-Павлишин «Слово наукової еліти в суспільному житті краю» (Івано-Франківськ, 2011), заслуженого працівника спорту Михайла Васильовича Шиптура «Золоті імена Прикарпаття» (Івано-Франківськ, 2003, 208 с.) та ін.

Кандидат філологічних наук, професор Володимир Теодорович Полєк (1924-1999 рр.) є одним із фундаторів біобібліографічного українознавства в стінах Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Розпочавши цю роботу ще будучи завідуючим довідково-бібліографічним відділом Наукової бібліотеки університету, він продовжив її  на філологічному факультеті університету, наситивши її науковою глибинию та багатющою джерельною базою. Зокрема, вирізняються його студії: «Тарас Шевченко і Прикарпаття» (Івано-Франківськ, 1991, 34 с.), «Коронація і корона Данила Галицького» (Івано-Франківськ, 1998, 48 с.), «Біографічний словник Прикарпаття» (1993-1999; вийшло 24 зошити), ілюстрований довідник «Майданами та вулицями Івано-Франківська» (1-е вид. 1994, 89 с.; 2-е вид. 2007, 148 с.), монографія «Історія української давньої літератури XXVII століть» (Київ, 1994, 144 с.) й «Українська література XVIII ст.» (Івано-Франківськ, 1999, 224 с.).

З довідкових видань Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету хочеться назвати бібліографічні покажчики за редакцією директора Наукової бібліотеки, канидата філологічних наук, доцента Михайла Васильовича Бігусяка: «Незалежність України: здобутки, проблеми, перспективи» (2011, 175 с.), «Шевченкознавство в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника» (2014), «Стефаникознавство в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника» (2011, 80 с.), «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника на сторінках друкованих видань (1960 – серпень 2012)» (2012, 75 с.), «Кафедра образотворчого мистецтва імені Михайла фіголя Інституту мистецтв» (2013, 43 с.).  Також видається серія біобібліографічних покажчиків «Вчені Прикарпатського університету» (упорядник та науковий редактор – заступник директора Наукової бібліотеки університету, кандидат філософських наук Олег Борисович Гуцуляк), де громадськість може ознайомитися із життєписами та творчим доробком українознавців Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника, а саме: професорів С.М. Возняка, В.В. Грещука, О.Ю. Карпенка, І.В. Козлика, В.Г. Матвіїшина, І.Ф. Миронюка, П.С. Федорчака, М.П. Фіголя, С.І. Хороба,  доцентів Є.М. Барана, М.М. Васильчука, Б.М. Гавриліва, Б.І. Губаля, Ю.І. Султанова та ін.

Окрім вищезазначеного, науковці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника є авторами багатьох науково-популярних, довідкових, рекламних видань, путівників, альбомів, збірників пісень, нотних та газетних публікацій з українознавства в найрізноманітніших його аспектах.

Сохранить в:

  • Twitter
  • Grabr
  • email
  • Facebook
  • FriendFeed
  • Google Bookmarks
  • Yandex
  • Memori
  • BobrDobr
  • LinkedIn
  • MySpace
  • PDF
  • RSS
  • Yahoo! Buzz
  • Add to favorites
  • Live
  • MSN Reporter
  • Print