Автор: Олег Гуцуляк

Увага! Нові тексти за 2025 р. – на блозі https://goutsoullac.blogspot.com

Вийшла друком:

Гуцуляк О. Б. Святий Миколай як «карпатський бог» і витоки його міфологічного образу // Станіслав Росовецький : In memoriam. Колективна монографія / наук. ред. О. В. Боронь, відп. ред. Ю. Б. Дядищева-Росовецька. – Київ : Інститут літератури НАН України; ФОП Саломатін Сергій Миколайович, 2023. – С. 321-334. – https://rosovetskyi.com/stanislav-rosovetskyi_in-memoriam

У запропонованій статті аналізується генеза уявлень про святого Миколая в українській фольклорній традиції. Зокрема, уявлення про коронацію святого та про володіння ним луком та стрілами для нищення сил зла. Встановлено індоєвропейську традицію про народження (в серпні-вересні) першопредка-царя-лучника, переможця в боротьбі з демонічними силами, і Хайк Агхегхнавор, Уац Ніккола Хорз, Миколай зі стрілою та луком, Накула Лучник, Оріон-«Мисливець» – це його інваріанти. З прийняттям християнства лікійсько-анатолійський його інваріант (Ніколаос, Миколай) значно історизувався (образ давнього героя витіснили пізніші носії його імені).

The proposed article analyzes the genesis of beliefs about St. Nicholas in the Ukrainian folklore tradition. In particular, the idea of the saint’s coronation and his possession of a bow and arrows to destroy the forces of evil. An Indo-European tradition has been established about the birth (in August-September) of the progenitor-king-archer, the winner in the fight against demonic forces, and Haik Agheghnavor, Wac Nikkola Хorz, Nicholas with the bow and arrow, Nakula the Archer, Orion the “Hunter” are his invariants. With the adoption of Christianity, its Lycian-Anatolian invariant (Nikolaos, Mykolay) was significantly historicized (the image of the ancient hero was supplanted by later bearers of his name).

Як нам структурувати шкільну освіту. 

Щиро вдячний Голові міста Івано-Франківська Руслану Марцінківу за відзначення мого скромного внеску в науково-просвітницьку діяльність (з нагоди 150-річчя НТШ)!

Філософ Олег Гуцуляк: Україна є «затокою» великої Східно-Середземноморської геокультури // Вісник – Αγγελιαφορος : щорічний українсько-грецький альманах. – 2023. – 11.12. – https://visnyk-aggeliaforos.ukrgrdumka.gr/2023/12/філософ-олег-гуцуляк-україна-є-заток

Олег Гуцуляк (1969 р. н.) – український культуролог, філософ, письменник. Кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Автор університетських спецкурсів «Філософія культури», «Філософська антропологія», «Міфологія», «Філософія міфу», «Історіософія мистецтва». Шість монографій філософа видано окремими книжками (зокрема «Філософія української сутності», 2016). Член Асоціації українських письменників, Наукового товариства імені Шевченка, Соціологічної Асоціації України та ін. Живе й працює в Івано-Франківську.

Олеже, уявімо, що завтра закінчилась війна, зібралося на конференцію поважне товариство істориків, науковців, митців, військових героїв тощо і всі шукають відповіді на важливі запитання: національна ідентичність та духовні корені народу. Якби тобі довелося брати участь у такому зібранні, озвуч два найперші речення із власного виступу.

Природа-мати нас вчить, що для життя дерева все важливе: і корені, і стовбур, і розгалуження, і листки, і квіти, і плоди. Тож наше національне дерево, яке вистояло проти буревіїв лихоліть та ударів ворожих сокир, не має забувати, що воно перемогло і завдяки вкоріненню, і завдяки міці стовбура (армія, мова, віра), ми не маємо нехтувати квітами (красою мистецтва і мислення) і, тим більше, не породжувати плоди на поталу невігласам.

Національна ідентичність – це історичний чи філософський дискурс?

Це історіософський дискурс. Навіть, я б сказав, психоісторіософський. Хоча присутність слова «національна» неодмінно вимагає ще й слова «політичний», «етнічний», «релігійний», «культурний», «лінгвістичний»… Проте, гадаю, варто говорити про самоідентичність особистості стосовно цих усіх сфер (нація, мова, віра і т. п.). А ось осмислення свого місця (себе як особистості – і як члена національної спільноти) в культурно-цивілізаційному розвитку людства –  так, можна назвати історіософським.

А як щодо духовних коренів? Звідки це виросло і з чим його споживати?

У сучасному неокабалізмі корені Дерева Життя зображено вкоріненими вгорі, у духовній сфері, а ось стовбур і гілки ростуть вниз, у матеріальний світ. Мені подобається цей символізм. Ми дійсно закорінені у духовних традиціях (а духовність може бути як праведна, свята, так і бісівська, зла), а вже політика та історія – їхні матеріальні вираження. Тому дуже обережно треба говорити про плекання духовності і завжди її конкретизувати. » Read more

Ми Русь – по закону і правді.

Ми Україна – за природою і волею.

Ми Велика – за історією і трагедіями.

Ми Козацька – за звитягою і гідністю.

Ми Соборна – зі Святою Софією і під Покровом Богородиці.

Ми Слов’яни – виплекані Материнським Словом і Славою Хоробрих Предків.

Ми Європейці – під Синім Небом і в Золотій Житниці.

Ми – на своїй землі,

і жоден захланець, чи зі зброєю, чи улесливий, не матиме права панувати на ній.

Тільки ми – Пани Своєї Долі, Господарі Свого Дому, Лицарі Свого Серця.

Тільки Бог над нами,  Христос на чолі нас і Дух Святий у нас!

————–

Мы Русь – по закону и правде.

Мы Украина – по природе и воле.

Мы Великая – по истории и трагедиям.

Мы Казацкая – по победе и достоинству.

Мы Соборная – со Святой Софией и под Покровом Богородицы.

Мы Славяне – взлелеяны Материнским Словом и Славой Храбрых Предков.

Мы Европейцы – под Синим Небом и в Золотой Житнице.

Мы – на своей земле,

и ни один захланец, или с оружием, или льстивый, не имеет права властвовать на ней.

Только мы – Господа Своей Судьбы, Хозяева Своего Дома, Рыцари Своего Сердца.

Только Бог над нами, Христос во главе нас и Дух Святой у нас!

————-

Wir sind Rus – nach dem Gesetz und der Wahrheit.

Wir sind die Ukraine – von Natur aus und aus Willen.

Wir sind großartig – durch Geschichte und Tragödien.

Wir sind Kosaken – für Sieg und Würde.

Wir sind die Kathedrale – mit der Heiligen Sophia und unter dem Schutz der Muttergottes.

Wir Slawen werden vom Wort der Mutter und der Herrlichkeit tapferer Vorfahren genährt.

Wir Europäer – unter dem blauen Himmel und im goldenen Kornspeicher.

Wir sind auf unserem Land

und kein Usurpator, ob bewaffnet oder geschmeichelt, soll das Recht haben, darüber zu herrschen.

Nur wir sind die Herren unseres Schicksals, Herren unseres Hauses, Ritter unseres Herzens.

Nur Gott steht über uns, Christus steht an unserer Spitze und der Heilige Geist ist mit uns!

——————-

Noi siamo la Rus, secondo la legge e la verità.

Siamo l’Ucraina, per natura e volontà.

Siamo grandi – per storia e tragedie.

Siamo cosacchi: per la vittoria e la dignità.

Siamo la Cattedrale – con Santa Sofia e sotto la protezione della Madre di Dio.

Noi slavi siamo nutriti dalla Parola della Madre e dalla gloria dei coraggiosi antenati.

Noi europei – sotto il cielo azzurro e nel granaio d’oro.

Siamo sulla nostra terra

e nessun usurpatore, armato o adulato, avrà il diritto di governarlo.

Solo noi siamo padroni del nostro destino, padroni della nostra casa, cavalieri dei nostri cuori.

Solo Dio è sopra di noi, Cristo è al nostro capo e lo Spirito Santo è con noi!

——————-

Somos Rus, según la ley y la verdad.

Somos Ucrania, por naturaleza y por voluntad.

Somos grandes, por la historia y las tragedias.

Somos cosacos, por la victoria y la dignidad.

Somos la Catedral – con Santa Sofía y bajo la Protección de la Madre de Dios.

Nosotros, los eslavos, nos nutrimos de la Palabra de la Madre y de la Gloria de los Valientes Ancestros.

Nosotros, los europeos, bajo el cielo azul y en el granero dorado.

Estamos en nuestra tierra

y ningún usurpador, armado o adulado, tendrá derecho a gobernarlo.

Sólo nosotros somos dueños de nuestro destino, dueños de nuestra casa, caballeros de nuestro corazón.

¡Solo Dios está por encima de nosotros, Cristo está a nuestra cabeza y el Espíritu Santo está con nosotros!

——————-

Nous sommes la Rus – selon la loi et la vérité.

Nous sommes l’Ukraine – par nature et par volonté.

Nous sommes grands – par l’histoire et les tragédies.

Nous sommes cosaques – pour la victoire et la dignité.

Nous sommes la Cathédrale – avec Sainte-Sophie et sous la protection de la Mère de Dieu.

Nous, les Slaves, sommes nourris par la Parole de la Mère et la gloire des courageux ancêtres.

Nous, Européens, sous le ciel bleu et dans le grenier doré.

Nous sommes sur nos terres

et aucun usurpateur, qu’il soit armé ou flatté, n’aura le droit d’y régner.

Nous seuls sommes maîtres de notre destin, maîtres de notre maison, chevaliers de nos cœurs.

Seul Dieu est au-dessus de nous, le Christ est à notre tête et le Saint-Esprit est avec nous !

————————

We are Rus – according to the law and the truth.

We are Ukraine – by nature and by will.

We are Great – by history and tragedies.

We are Cossacks – for victory and dignity.

We are the Cathedral – with Saint Sophia and under the Protection of the Mother of God.

We Slavs are nurtured by the Mother’s Word and the Glory of Brave Ancestors.

We Europeans – under the Blue Sky and in the Golden Granary.

We are on our land

and no usurper, whether armed or flattered, shall have the right to rule over it.

Only we are the masters of our destiny, Lords of our house, knights of our hearts.

Only God is above us, Christ is at our head and the Holy Spirit is with us!

———————-

Jesteśmy Rus – zgodnie z prawem i prawdą.

Jesteśmy Ukrainą – z natury i z woli.

Jesteśmy Wielcy – przez historię i tragedie.

Jesteśmy Kozakami – o zwycięstwo i godność.

Jesteśmy Katedrą – ze św. Zofią i pod Opieką Matki Bożej.

My, Słowianie, jesteśmy wychowywani przez Słowo Matki i Chwałę Dzielnych Przodków.

My Europejczycy – pod Błękitnym Niebem i w Złotym Spichlerzu.

Jesteśmy na naszej ziemi

i żaden uzurpator, uzbrojony czy pochlebny, nie będzie miał prawa nad nim panować.

Tylko my jesteśmy panami naszego losu, panami naszego domu, rycerzami naszych serc.

Tylko Bóg jest nad nami, Chrystus jest na naszej głowie, a Duch Święty jest z nami!

Мати Таргітая, першопредка скіфів, агафірсів та гелонів, – безіменна дочка бога ріки Борисфен (Βορυσθένης, Borysthenes: «Βορυσθένεος τοῦ ποταμοῦ θυγατέρα» (Геродот, «Історія», IV, 5, 1). 

На монетах Ольвії Борисфена зображали бородатим чоловіком, а на звороті монети часто були присутні сокира і горит. У грецькій міфології Борисфен і наяда Миріна (Myrina), дочка Крефея (Cretheus), вважалися батьками Фоанта (Тоанта;  Θόας, Thoas «стрімкий, швидкий»), царя кримських таврів, який хотів принести у жертву Ореста і Пілада і був убитий Орестом (Аполлодор, «Міфологічна бібліотека», VI, 27; Гігін, «Міфи», 261). Також існував тезка Фоанта (Тоанта), син Діоніса і Аріадни і цар Лемноса, а його дочка Гіпсіла від Ясона народила героїв Евнея та Фоанта і певний час переховувала у дерев’яній скрині свого батька від розлючених жінок Лемносу.

Традиційно теонім Борисфен (Borysthenes) етимологізують з праіран. varustāna- «широкий край, широке місце, широка місцевість» < індоіран. *wrouu – «широкий», пор. санскр. urú- и авест. vouru- «широкий», або індоар. *bhra-sthana – «високе місце», або varauš-θana «заплава (ріки) Вару», або bauru-stana «місце бобра»).

Але, на нашу думку, можливий також варіант етимології  як «місце бурління, вирування» (з огляду на Дніпрові пороги): від пра-і.-є. * bʰreue- «булькати, кипіти, вирувати, бурлити» (пор. з санскр. bʰurnih «жорстокий, пристрасний»; арх. грец. pʰrear «колодязь, джерело»; лат. fervere, fervo «кипіти, пінитися»; фрак. brytos «ферментований лікер з ячменю»; ст.-англ. beorma «дріжджі», англ. brew «варити», валл. berw «кипіння», гойдел. bruich кипіти; кухар» < пра-кельт. *beru- «кипіти»), який наявний у кельтському теонімі Borus (Borvo, Bormo, Bormanus) божества-лікувальника, пов’язаного з цілющою (мінеральною) водою та мінералами і дуже шанованого континентальними кельтами (галлами). Його дружиною вважалася богиня-цілителька Бормана (Bormana) чи Дамона (Damona), а їх сини і дочки складали свиту їх помічників-лікарів.

У ірландській міфології великий бог-цілитель з Туата Де Дананн Діан Кехт (Dían Cécht, де dían / dean «швидкий, стрімкий, швидкоплинний» + cecht «сила / плуг») змусив «кипіти, вирувати» ріку (вкинув в неї попіл зі спалених трьох змій, що виросли в серці жахливого новонародженого сина Дагди і богині-войовниці Морріган-«Великої королеви», якого Діан Кехт змушений був перед цим убити), яка через це отримала назву Берба (дв.-ірл. Berba, ірл. Bearú, англ. Barrow) як «вируюча, булькаюча» (пор. з водами Борисфену-Дніпра на порогах та мотивом зміїності дочки Борисфену). Також відоме того ж кореня ірландське слово borbhan «гуркочучий звук» і від нього виводять французьке Bourbon «Бурбон», а саме богу-цілитлю Борусу (Борво) особливо поклонялися в Бурбонн-ле-Бен, на території племені лінгонів, де зафіксовано десятки вотивних написів з проханнями про зцілення.

Ірландське божество Діан Кехт вважався сином бога Дагди. Він лікував людей, занурюючи їх у цілющий колодязь (Tipra Sláíne), що на «Полі Яблуні» (Achad Abla; у бритів – Авалон, Avalon,  лат. Insula Avallonis, Avallus «Яблунева країна») на північний захід від Маг Туіред (Мойтура; Magh Tuireadh, Moytura). » Read more

Свого часу антична Греція  відмовилася від статусу «царя» – «(в)анакса» ((ϝ)άναξ, (w)anax, букв. «господар» < пра-і.-є. *wen-aǵ- «той, що приносить здобич»; 

у індоаріїв цей індоєвропейський корінь дав слово «ванідж», vanij «торговець», але у «Рігведі» воно застосовується як епітет царя богів Індри;

пор.: англ. lord «господар, Господь» < ст.-англ. *hlāfweard «той, хто дає (охороняє) хліб»;

латин. rex «цар» < regere «визначати міру (зерна); управляти, направляти» (оскільки зерно зберігалося саме у храмі, то з цього виходила й священна функція царя вділяти належну міру урожаю кожному роду племені);

у двомовному написі 600-х рр. до н. е. перекладено фінікійською як «адон(-ай)», ádon «господар, господь»). 

Греція віддала перевагу більш нижчому за рівнем «управителю» – «басилевсу» (βᾰσῐλεύς, βᾰσῐλέως; basileus, basileos < арх.-грец. *gʷasileus «начальник професійної гільдії»;

пор. з латин. imperator «управитель гільдії тих, хто приносить здобич або товар (військових і торговців)» < im-pero- “управляю”)

і залишила титул «(в)анакса» виключно за Зевсом, Аполлоном, Діоскурами (їх храм «Анакейон» і свято «Анакейя» в Афінах) та міфічними героями давнини (Мідасом, Агамемноном, Пріамом), хоча слово зберігається у особистих іменах (Анаксагор, Анаксимандр, Гіппонакт, Астіанакт, Анакторія, Іфіанасса).

Потрапило воно й у  «Біблію», де родоначальником післяпотопних велетнів «емімів» («страшні, жахливі») був Анак (Енак), тому її ще називали «Анакім» (Числа 13:33; Втор. 1:28; 2:10-11) і «синами Енаковими», мешкаючими в Землі Обітованій, лякали співплемінників розвідники, післані Мойсеєм (Числа, 13:33).

Чому так сталося? » Read more

Гуцуляк О. Кто такие германцы? // Северный ветер. – 2021. – № 34. – С. 24-28.
Гуцуляк О. Кто такие германцы? // Северный ветер. – 2021. – № 35. – С. 21-25.
Гуцуляк О. Кто такие германцы? // Северный ветер. – 2022. – № 36. – С. 28-34.
Гуцуляк О. Кто такие германцы? // Северный ветер. – 2022. – № 37. – С. 31-38.
Гуцуляк О. Кто такие германцы? // Северный ветер. – 2022. – № 38. – С. 41-46.

Читать – https://www.academia.edu/55558408

Swiss Institute of Cultural Diplomacy is pleased to welcome its new Academic Advisor, Scientific Philanthropist, and a legend of Ukrainian Cross-Cultural and ethnic studies, – Dr. Oleg Gutsulyak. Currently, he is the Associate Professor, Ph.D. at Vasyl Stefanyk Precarpathian National University, the author of numerous studies in the field of ethnology, arts, philosophy, Middle East studies, and folkloristics. The works of Dr. Gutsulyak could be found even at Standford University library.

Швейцарский Институт Культурной Дипломатии рад приветствовать своего нового советника по академическим вопросам, научного мецената и легенду украинских кросс культурных и этнических исследований – доктора философии Олега Гуцуляка. В настоящее время он работает преподавателем и доцентом в Национальном Прикарпатском Университете имени Василия Стефаника, является автором многочисленных работ в области этнологии, искусства, философии, истрии культуры ближнего востока и фольклористики. Работы доктора Гуцуляка можно найти даже в библиотеке Стэндфордского университета.

Швейцарський Інститут Культурної Дипломатії радий вітати свого нового радника із академічних питань, наукового мецената та легенду українських крос культурних та етнічних студій – доктора філософії Олега Гуцуляка. В даний час він працює викладачем та доцентом у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника, є автором численних досліджень у галузях етнології, мистецтва, філософії, близькосхідних студій та фольклористики. Роботи доктора Гуцуляка можна знайти навіть в бібліотеці Стендфордського університету.

https://www.facebook.com/Swiss-Institute-of-Cultural-Diplomacy-104886235346547

» Read more

БИБЛИОГРАФИЯ: Гуцуляк О.Е. АНТИ-ДУГИН: геополитика священного и святого – Lambert: 2018, – 173 с., илл.
Книга кандидата философских наук, доцента кафедры философии и социологии Прикарпатского университета Олега Гуцуляка не просто «интересна по ряду причин». Это – без преувеличения – знаковое явление времени. Запоздавшее, правда, если не на десять, то на три-четыре года, прошедших с начала войны на востоке Украины и до выхода книги.

В это время особенно ощущалось отсутствие содержательной критики деятельности и квазирелигиозной, «мессианской» идеологии Александра Дугина – лишь отдельные статьи в интернете. Часто это были критические разборы ошибок и ересей в учениях раба Божия Александра со «строго православной точки зрения». Обладатели же философских димпломов, заслышав фамилию «Дугин» в сочетании со словом «философ», нередко демонстрировали лишь недюжинные познания в ненормативной русской лексике и ораторское мастерство в сетевых баталиях.

Но вот свершилось: зияющую лакуну заполнил «философ школы эволюционного гуманизма» (Википедия) доцент Гуцуляк – и это настоящая критическая книга. Обложку украшает милая картинка, в графическо-сатирическом стиле изображающая «Остов Бегемота Дугина».

Итак, о чем книга? «Автор с позиций культурно-цивилизационного и сравнительно-исторического методов анализирует геополитическую и геокультурную позицию неоевразийства А.Г. Дугина и его последователей, стоящую в основании импер-шовинистической политики т.н. «Русского мира»». Из этой аннотации очевидны мотивы автора. Книга адресуется ученым, преподавателям вузов, студентам и учителям, а также «всем, кто интересуется судьбами и будущим Европейской цивилизации».

» Read more

30 декабря 2020 г. по случаю Дня солидарности азербайджанцев мира меня наградили Орденом “Чести” Национального Совета Тюрков Карапапаков Украины (см. подробнее – https://mesoeurasia.blogspot.com/2020/12/dashgin-gulmamedov.html).
Большое спасибо за оказанные мне честь и доверие!

ТЮРКОЛОГІЯ ТА ІСЛАМОЗНАВСТВО ГУЦУЛЯКА О.Б.

1. Гуцуляк О. Науковець і поет [про А. Кримського і підбірка його віршів] // Радянський педагог. – Івано-Франківськ, 1990. – №2, 16 січня. – С. 4.

2. Гуцуляк О. Раш Хазарі: Роль Хазарської імперії в історії Київської держави варягів (882-965 рр.) // Четвер: Часопис текстів і візій. – Івано-Франківськ, 1993. – № 4. – С. 48-54.

3. Єшкілєв В., Гуцуляк О. Адепт, або Свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен : Роман знаків. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1997. – 180 с.

4. Гуцуляк О. “Мій предок був огуз чи печеніг…” [вірші : “А вчора здалося – то лілія…”; “І тополиний пух…”; “Мій предок був…] // Вперед. – Тисмениця, 1997. – 19 квіт., № 38-39. – С. 6.

5. Гуцуляк О. Коллегам-азербайджанцам [стихи : “Древняя степь Евразии…”; “Мій предок був огуз чи печеніг…”] // Голос Азербайджана. – Киев – Баку, 1999. – № 1 (9). – С. 7.

6. Гуцуляк О. Плач молодого суфія (На східний мотив) [вірш] // Світ молоді. – 2000. – № 49, 1 груд. – С.4.

7. Гуцуляк О. Императив вдохновения [про поета Юрія Султанова] // Прикарпатська правда. – 2000. – № 13, 25 берез. – С. 6.

8. Гуцуляк О. “Мне слышался крик безъязыкий…” [предисловие] // Султанов Ю.И. Алхимия виртуальных игр: Стихи и проза. – Київ: Вежа, 2001. – С. 5-7.
9. Юрій Ібрагімович Султанов (1948-2003) : Покажчик публікацій / [упоряд. І.В. Козлик, О.Б. Гуцуляк, Л.Ю. Султанова; відп.ред.серії М. Бігусяк]. – Ів.-Франківськ : Гостинець, 2004. – 57 с. – (Серія «Вчені Прикарпатського університету»).

10. Гуцуляк О. Пам’яті вчителя і людини [про Ю. Султанова] // Прикарпатська правда. – Івано-Франківськ, 2004. – 13 трв., №19. – С. 6.

11. Гуцуляк О.Б. Гер-огли – володар Чамбулі Мастон : до прояснення сутності епічного образу // Історія в середніх і вищих навчальних закладах України. – Київ, 2005. – №8, серпень. – С.32-37.

12. Гуцуляк О.Б. Пошуки заповітного царства: міф – текст – реальність: монографія / відп.ред. О.М. Пилип’юк ; післямова Г.О. Бердник. – Івано-Франківськ : Місто-НВ, 2007. – 540 с. – (Серія “Золотий грифон”). – ISBN 966-95321-6-6

13. Гуцуляк О.Б. Кёроглы – Сын Могилы и правитель Чамбули Мастон // Апокриф : литературно-эзотерический журнал. – Калининград, 2010. – Вып. 32. – С.42-55. Также на Проза.ру – http://proza.ru/2014/06/12/163

14. Гуцуляк О.Б. Развитие мифологического образа Гер/Кер Кер-оглы – сына могилы и правителя страны Чамбули Мастон // Мировоззрение населения Южной Сибири и Центральной Азии в исторической ретроспективе : сб. стт. / под ред. П.К. Дашковского. – Барнаул : Алтайский гос. ун-т, 2010. – С.297-314.
15. Гуцуляк О. Сын Запада и Востока [об Ю.И. Султанове, 1948-2003] // Прикарпатська правда. – Івано-Франківськ, 2013. – 26 квіт., №17. – С.6.

16. Гуцуляк О. Кёр-Оглы – сын могилы и правитель Чамбули Мастон (сущность мифологического образа) // Адам ;лемі / Мир человека: Философский и общественно-гуманитарный журнал (Казахстан). – 2014. – № 1 (59). – С.82-99.

» Read more

Часть 1. Аналитическая

Империи всегда действуют в согласии с принципами «разделяй-и-властвуй» и «загребай жар чужими руками».

Эти же принципы Кремль пытался применить и в т.н. «Новороссии» – оккупированной Россией юго-восточной части Украины.

Естественно, Кремль не намеривался осуществлять никаких попыток вытягивать этот депрессивный (в условиях постиндустриального века) регион финансовыми вливаниями и реформированиями (кроме, естественно зон, необходимых под военные базы). Эта чрезмерная нагрузка подорвала бы общероссийский бюджет, который и так весь заточен на военно-промышленный комплекс.

Правильность понимания этого подтверждает хищническая политика Кремля относительно подконтрольных ему районов Донбасса (т.н. ДНР/ЛНР»): произведен вывоз в Россию всего ценного оборудования с заводов и фабрик (см. в конце статьи “Список Украденого Окупантами С Донбасса”), интенсифицируется регресс (с приведением к банкротству и закрытию; уже остановили работу 69 из 93 угольных шахт, семь металлургических заводов) предприятий и шахт угольно-металлургического комплекса (поскольку они прямые конкуренты собственно шахтам основных российских угольных бассейнов, уменьшение прибыли которых вызовет крайнюю социальную напряженность в самих российских регионах), разрушаются гражданская инфраструктура и системы жизнеобеспечения населённых пунктов, осуществляется снижение жизненного уровня населения, содействующее огромному потоку беженцев из региона, перемалывание оставшегося взрослого населения в горячей фазе противостояния «гибридной войны», сами оккупированные территории отданы на «кормление» российским спецслужбам…

Естественно, вся эта «зачистка территории» делается Кремлем с определенным умыслом. Она будет заселена иноэтническим населением, которое в условиях многовекового экстремального противостояния с соседями приобрело чрезвычайные навыки выживания. И, опять же, Кремлем, отнюдь, не с целью какого-то милосердия это делается (хотя Кремлю приходится решать проблему нависшего над этим этносом геноцида в местах нынешнего обитания). По мнению Кремля, эти иноэтнические переселенцы сумеют таки превратить регион в «цветущий сад», в отличие от исконной безалаберности русских, которым для выхода из кризиса нужны только сверхстимулирование со стороны власти (а нынешний Кремль к такому не способен).

Часть 2. Конспирологическая

Можно подумать, что речь идет об армянах и создании “Новой Армении” как некоего пояса безопасности для России от все более фундаментализирующегося Кавказа. И, вероятно, какая-то доля правды в этом есть, и некоторая часть “зачищенной земли” планируется Кремлем отдать под новоармянскую государственность (во главе, например, с Маргаритой Симонян, как предлагают младоевразийцы движения “Новые Скифы” во главе с Павлом Зарифуллиным).).

Также рядом геополитиков земли т.н. “Новороссии” рассматриваются как будущий “Северный Израиль” (“Новая Хазария”) – запасной вариант для переселения граждан Израиля в условиях все нарастающей конфронтации с арабо-исламским миром. И, возможно, действительно, некоторая доля правды в этом имеется (т.е. такой вариант реально планируется к реализации). Подробнее см. видео именно самих авторов проекта “Новой Хазарии” – “Проект Небесный Иерусалим вы что серьезно” http://sendvid.com/atc498io и тут “ГАРРИ БЕР КУТ УКРАИНА 40 ЛЕТ ПО ПУСТЫНЕ 02 02 2019 #РАССВЕТ” http://sendvid.com/7zt1uysd.

Но, подозреваем, в отношении “зачищенной территории” “Новороссии” планируется более глобальный проект! И замыслен он не Кремлем, который есть лишь слепое орудие-“голем” в руках тайных властителей мира.

» Read more

І. Безгосударственная нация

Считается, что украинцы в ситуации порабощения Золотой Ордой, Польшей, Австро-Венгрией, Румынией и Россией (ХІІІ-XX вв.), якобы, были “негосударственной нацией”, лишеной собственной элиты, миролюбивой крестьянской массой, дезориентированной, немонолитной, неконсолидированной. И вынуждены былы работать в пользу тех наций, в государства которых они входили, будучи объектом идеологических и всяких духовных воздействий и внушений, причем все эти усилия были направлены на ослабление сопротивления в украинцах и укрепления над Украиной чужеродной власти.

В частности, один из идеологов украинского консерватизма В. Липинский указывал, что в украинцев в условиях колониального порабощения и неуспехов восстаний нивелировалось желание иметь своё государство, собственную материально и морально сильную государственную власть. И, соответственно, когда они её получали (в 1918 г.), в их среде начинали господствовать анархия и братоубийственный раздор.

Этот же комплекс “не быть государственной нацией” сохранился и в условиях, казалось бы, обретенного в 1991 г. независимого государства. В. Липинский считал, что такое состояние вещей будет вызвано именно неумением украинцев добыть и организовать на своей земле свою собственную власть и эту власть своими собственными силами удержать.

Да, последнее было верно именно для периода 1991-2014 гг., когда власть в Украине организовывали и держали не этнические украинцы, а “политические украинцы” (состоящие в своей массе из иноэтнических региональных общностей)  а после, казалось бы “взятия власти”, её утрачивали, не обеспечив против этого никаких “предохранителей”. Да и само постколониальное государство все больше приобретало признаки неоколонии, прикрытой псевдодемократическими институтами.

Но ситуация кардинально изменяется со времени Революции Достоинства 2013-2014 гг. и есть предпосылки, что на этот раз этническими украинцами “власть будет удержана”…

II. Почему выживают безгосударственные общества

Однако даже в нелегких условиях порабощения и отсутствия собственной государственности украинцам удалось не только сохранить себя как народность  (к 1917 году 60 миллионов подроссийских украинцев, несмотря на все запретительные указы царата, были украиноязычными и преимущественно национально сознательными), но и выращивать собственную элиту, быть способными к восстаниям и стремлениям к независимости.

В чем секрет?

» Read more

Сучасна епоха, як вірно підмітив Ю. Габермас, перетворилася на “постдемократію”: владні актори не можуть думати ні про що інше, крім свого переобрання!

За наявного стану речей не можливо дійсно бути господарями своєї країни, здійснювати політику “тут-і-зараз” із одночасним баченням перспективи.

Якщо демократія допустима (і необхідна), то лише на рівні ОТГ (де, щоб тебе знову обрали, треба зробити конкретні речі на користь громади; приклад переобрання мером Івано-Франківська Руслана Марцинківа у цьому випадку – ідеальний).

В загальнодержавному ракурсі таке “нє прокатіт”, бо постійно стикаєшся з потребою як приймати непопулярні рішення, так і відстроковувати необхідні, – і цю політику необхідно ще й прикрашати популізмом. В результаті – популізм популізмом поганяє, а “віз і далі там”…

Калькулююче мислення політиків постдемократії заради власного інтересу несумісне з ціннісним розумом в ім’я загальнонаціонального блага.

Тому нам потрібний Гетьман. Мандат йому дається один раз, а не весь час його треба через певні сроки перезавіряти. Хоча, можна його і відібрати та проголосити компетентним іншого. Але це не повинно бути пов’язаним із електоральним циклом (також повинні бути вироблені “запобіжники”, щоб все не перетворилося на “чехарду” змін гетьманів частіше, ніж зміни президентів та премьєр-міністрів).

– Почему США сейчас объявили Китаю “холодную войну”?

– Первая причина состоит в подавлении конкурента: КНР вышла на второе место в мировой экономической системе, вытеснив из неё ЕС и явно угрожает прибылям американских корпораций, вытесняя их с рынка по всем фронтам (включая высокотехнологичное производство, медицину, генную инженерию, освоение космоса и т.д.). Угроза эта явно превышает те потери, которые понесут технические корпорации США, тесно сотрудничающие напрямую с КНР.

Но американцы не были бы американцами, если бы не было у них еще одной причины: новый “железный экономический занавес” (изоляция КНР от рынков и мировых финансов) ставит целью именно сбить все ростущую интенсификацию экономики КНР с целью заставить её развиваться экстенсивно (в ширь и с имеющимися уже технологиями с невозможностью их совершенствования). Но экстенсивно развиваться куда? “На север, на север, на север…”. Лет так на 200 увязнуть в противостоянии России и освоении обширных пространств Сибири. Тем самым подрывая экономику как “северного медведя”, так и зависящую от его “шишек”-ресурсов Европу…

– Как можно в здравом уме поддерживать нелегитимную власть кровавого Майдана?

– Статья 69 Конституции Украины гласит: “Народное волеизъявление осуществляется через выборы, референдум и другие формы непосредственной демократии”. Вот Майдан как раз и относится к этим “другим формам непосредственной демократии” 😉

– Как вы объясните все большую фашизацию в “отмайданенной” Украине?

Если, например, подходить с позиций “истмата”, то мы находимся сейчас в Украине на этапе захвата буржуазией власти (тогда, когда капиталистические производственные отношения уже стали господствующими в экономике).

“Оранжевая” революция 2004 г. – аналог Июльской революции 1830 г. во Франции, когда заявила о себе низовая субъектность исторического процесса (в обеих случаях во главе государства поставили банкира – Луи Филиппа и Ющенко).

Революция Достоинства 2013-2014 г. – аналог 1848-1849 гг., когда мелкая и средняя буржуазия таки реализовали свои чаяния, не реализованные предыдушей революцией, – захватила буржуазно-демократическую власть. 24 февраля (!) 1848 г. был свергнут гугенот-англофил Гизо (Гуизот), в одном теле аналог недоукраинцев-русофилов Януковича – Табачника (как Гизо любил изучать творчество Шекспира, находя в нем французские следы, так Янукович любил творчество Анны “Ахметовой”). Аналогом масона-еврея Адольфа Кремье, возглавившего революцию 1848 г., является промоутер Евромайдана Коломойский.

Революция 1848 г. началась с уличных банкетов (!), организованные в честь обещанных властью Гизо реформ, а революция 2013-2014г г. началась с уличных торжеств в часть обещанного подписания ассоциации с ЕС и обещанных в связи с этим реформ. Власти в обеих случаях насильственно разогнали участников торжеств, что и послужило началу волнений, переросших на другой день в революцию – возведение на улицах баррикад и выдвижение требований отставки правительства. В обоих случаях договоренность о компромиссе между властью и восставшими была разрушена внезапным расстрелом восставших, собравшихся в центре столицы. Эти инциденты решили исход революции… По требованию восставших парламенты в обеих случаях провозгласили демократические свободы, власть предшественников свергнутой и создали революционное правительство…

Да, основные задачи революции были выполнены. Население получило широкие политические права и гражданские свободы, безработные были заняты на дорожных и земляных работах, благоустраивали дома и улицы городов. Радикалы использовали большое скопление народа для ведения революционной пропаганды… Затем был конфликт между новой революционной властью и частью радикалов, не желавших расходится с баррикад и национальных мастерских… Все это мы наблюдали и в постреволюционное время Майдана в 2014 г.

При последующих выборах новая революционная власть в лице воинственного Кавеньяка (аналог: “Блок Петра Порошенка”) очень опасалась как основного конкурента и представителя радикальной мелкой буржуазии, имеющего репутацию “комика” (в 1848 г. – Александра Ледрю-Роллена, из клана известных иллюзионистов, в 2014 г. – Олега Ляшка, но, как оказалось, далее в 2019 г. таки победил реальный комик!!!…

Но неожиданно подавляющее большинство избирателей проголосовало за Шарля-Луи Бонапарта, племянника Наполеона и швейцарского артиллериста по профессии… Так что ждем нашего украинского “артилериста” 😉

Так что в Украине до фашизма как терриристической организации защиты государственно-монополистического капитализм еще очень далеко… Поэтому нынешняя власть в Украине – никакая не “фашистская хунта”.

» Read more