Автор: Олег Гуцуляк

Владимир Ешкилев, Олег Гуцуляк: «Адепт»
(Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт. Роман знаків. – Х.: Книжковий клуб сімейного дозвілля)

Если вам приходилось когда-либо заходить на сайты, посвященные магии, порталы «здоровья и личностного роста», то вы припоминаете, что эзотерика, фэн-шуй, рунические талисманы и чакровые резонаторы мирно сосуществуют там с христианскими молитвами, которые выполняют функцию неких «заговоров от…». Похожее эклектическое впечатление производит и роман известных украинских интеллектуалов Владимира Ешкилева и Олега Гуцуляка «Адепт», в котором якобы идет речь о поисках Единого Бога…

Вообще, когда у литературного произведения два автора, читателю всегда хочется угадать, что каждый из них вложил в текст. С «Адептом» дело кажется простым: » Read more

ЛЮБОВЬ

• Франция  — это там, где в прекрасном слове “свобода” (liberte) — по-арийски простые — “любовь” (libe) и «порядок» (arta).
• Ты — девушка моих ста снов. В надежде, что сто первый окажется явью.
• Говорят, что женщина избирает мужчину снисходя: то ли к его любви к ней, то ли к своей любви к нему. Но мужчина избирает женщину по губам. Он, как вечный идеалист, соотносит тайное с явным.
• Есть байка: “А Васька слушает, да ест”. С точки зрения феминисток все мужчины — “Васьки”.
• Древние возлагали гимны Волшебной Даме. Поэт Александр Блок заклинал стихами Прекрасную Даму. Но только в Евангелии — слава Верной Даме (“Се раба Твоя, Господи”).
• Говоря своей избраннице “Я люблю тебя”, юноша обращает её тем самым в таинство. Отвергая его, она святотатствует.
• Говорят, что подлинная любовь, как правило, трагична и преходяща, и превращается в привычку (в лучшем случае). Но когда любви предшествует привычка к ближнему, любовь становится непреходящей и триумфующей. Вот в чём суть завета возлюбить ближнего своего. » Read more

В науковій думці не вщухають дискусії довкола питання про таємничу “Шеломянь” у “Слові о полку Ігоревім”, за якою перебуває Руська земля.

“Словарь – справочник” “Слова”[i] повідомляє, що “… шеломя – холм, гора, цепь холмов… Шеломя может означать также дальность или вісоту горизонта”. Підтверджується це і цитатами з давньо-руських билин, де гора називається “шеломя”[ii] та фактами інших слов’янських  мов: хорват. sleme – “вершина гори”, “горб”; словен. sleme – “гірський хребет”; чеськ. slemie – “гребінь гори” тощо.

Спершу і автор цих рядків поділяв дану інтерпретацію, запропонувавши лише версію про іншомовне походження самого слова “шеломя”[iii],  а саме від угорського solyom (вимовляється тепер як “шойом”) – “сокіл” » Read more

Встреча с писателем Олегом Гуцуляком и меценатом-издателем Юрием Высочанским

Львов, Украина

Правые идеологии популяризировал вчера во Львове руководитель «Украинской фаланги»

31 января 2008 г.

Двое гостей из Ивано-Франковска – культуролог Олег Гуцуляк и издатель Юрий Высочанский – стали гостями вчерашнего творческого вечера во львовском кафе «Кабинет» из серии литературных встреч, курированных философом и поэтом Юрием Кучерявым, – об этом сегодня, 31 января, сообщил корреспондент ЗИК.

Юрий Высочанский представил новые книжки, изданные его ивано-франковским издательством в сериях «Новейшая украинская поэзия», «Новейшая украинская проза», «Украинская экзотика» и тому подобное. » Read more

IN ATTESA DEL MAHDI EURASIATICO:
INTERVISTA A OLEG GUTSULYAK (Daniele Scalea)

Русская версия интервью – http://primordial.org.ua/archives/123

ОЖИДАЯ НА ЕВРАЗИЙСКОГО МАХДИ: Интервью итальянскому журналу “LA NAZIONE EURASIA: BOLLETTINO TELEMATICO PER IL COORDINAMENTO PROGETTO EURASIA”

Вопрос: Господин Гуцуляк, Вы — редактор “La Nazione Eurasia–Ucraina“. Как Вы решили сделать это? Кто помогает Вам в этой работе?

Ответ: В первую очередь, мне стал интересен опыт итальянской версии “Lа Nazione Eurasia”, и просто захотелось сделать что-то аналогичное. Материал был частично собран, после консультаций с друзьями оказалось что и им будет это интересно. И вот на заседании нашей Группы изучения основ изначальной традиции “Мезогея”, которая является секцией более обширного Украинского интеллектуального клуба новых правых “Золотой грифон” (к сожалению, активно действуют только две его секции — наша и литературная, другие же номинальны, так как люди, ранее взявшиеся за деятельность, утратили к ней интерес), был представлен проспект “LNE-UA” как проект, выводящий за узкие рамки вечного самокопания и стенаний над горькой судьбой Украины. » Read more

На відміну від галицько-буковинсько-берладських (подністровсько-попрутських) „креолізованих” земель , більш благодатне географічне розташування північно-східного аналога перетворило останній на найзаселенішу серед інших земель, на які поширилася сфера впливу Києва. Тут не знали міжусобиць, половецьких набігів, а геополітичне становище було стратегічно вигідним – на перехресті торгових шляхів між Новгородом, Волжською Булгарією та прикаспійськими землями завдяки Камі та Волзі та Донському шляхові на південь.

Зрештою, постала т.зв. “володимиро-суздальська” („залісська”) цивілізація – ланцюг “міст – держав”, що стала своєрідним історичним центром для суспільств Бьярмії (землі пермяків та зирян), Поволжжя (голядь, буртаси, мещера, мурома, меря) та Верхнього Подніпров’я (смоленські кривичі).

Аналогічне явище мало місце як на побережжях Східної Африки від Сомалі до Мозамбіку, де внаслідок схрещення африканських тубільців та арабських колоністів постала могутня Суахільська цивілізація, так і Балтики, де при взаємодії германських континентальних племен, кельтів та балтів, з одного боку, і фінно-скандінавів, з другого, сформувалася Балтійська субконтинентальна цивілізація. Зокрема, остання вступила у могутнє протистояння із „заліською” — частина угро-фінських племен дещо раніше зазнала креолізації з боку східно-балтських племен (буртасів) і їхня самодостатність давала можливість чільно протистояти Русі. Вони між собою “гутарили” (від литов. taryti “говорити”). » Read more

Давньоруські літописи засвідчили певні терміни на означення частин Русі – “Біла Русь” і “Чорна Русь”.

На наш погляд, їх значення може прояснитися тільки на основі т.зв. “норманської теорії”, згідно з якою правлячу династію Русі утворили представники іншоетнічного походження, а власне – варязького. На думку О. Пріцака, назва “русь” виникла у VІІІ – ІХ ст. на означення княжої дружини, тобто є суто соціальним терміном. Починаючи з Х ст. “русь” стає осілою, а не перебуваючою у “відрядженнях” на театрах бойових дій. Власне відтоді захоплені варягами території, спочатку Київ, Чернігів та Переяслав, стали називатися “Руссю” [i].

У Європі варягів чітко розрізняли на “світлих” (по-ірланд. “фіннгалл”) та “темних” (“дубгалл”) відповідно за походженням – норвезькі та датські[ii], хоча у них була одна мова – датська, у якій говірки (датська та скандинавська) ледь розрізнялися[iii].

На цій основі можна запропонувати гіпотезу, згідно з якою спершу у Києві, Смоленську, Турові, Пінську, Мозирі, Клецьку, Бересті правили династії норвезького (“світлого”) походження та їхня “русь” узагальнено називалася “біла”. А династії датчан (“темних”) замешкали у Новгороді, Полоцьку, Ростові, Білоозері, Ладозі, Чернігові і їхня “русь” стала називатися “чорна”. Дана гіпотеза дає змогу змінити ракурс погляду на міжусобні війни на початку історії Русі. » Read more

Об’єктивні можливості переходу армії та міліції на бік трудової нації, росту у ній національно-патріотичних настроїв та тенденцій полягає, з  одного боку, у співпадінні соціальних інтересів військовослужбовців та свідомої частини офіцерства та генералітету    з інтересами суспільного класу “зацікавлених у виробництві” трудящих (визначення Дмитра Корчинського), тобто “бегетріїв”, а з другого – в протилежності їх інтересів інтересам олігархо-корумпованої верхівки. В багатьох націоналістичних державах спостережено, що значну роль відіграє спільність інтересів військових та нації у боротьбі за визволення від іноземного гніту, за національне відродження та соціальний прогрес. » Read more

Якщо кельтський епос, записаний Гальфрідом Монмутським у „Історії бритів”, тільки згадує рутенського короля Холдіна, то видається за можливе пояснити його на основі спорідненої їй північноєвропейській традиції (які між собою перехрещувалися складі варягів був присутній значний як кельтський , так і вепський (угро-фінський) елемент) — давньогерманської (готи–германці свого часу заселяли величезні простори — як Волинь, Поділля та Прикарпаття, так і землі наступних халісіїв–хорезмійців — Північне Приазов’я). По-германськи „гальдр” означає „закляття, замовляння”, і відповідно до фонетичних законів, що діють у межах індо-європейської мовної сім’ї, може розглядатися тотожним слов’янському „галич” (як переосмослення іншомовного слова за аналогією з автентичною ономастичною лексикою, тобто чуже слово сприйнялося патронімним похідним від слов’янського імені Галик „малий Гал(-имир)” ).

А творцем чародійних заклять, володарем магічних письмен–рун був бог Одін, син Бора (епоніма вихідців з балтійського острова Борнхольм бургундів, повіслянська частина яких була слов’янізована і відома у джерелах як „борани”). Він, як свідчить еддична пісня „Промови Високого”, — божественний тлумач – „тул”, він провіщує з „престолу тула”, який називається Глідскьяльв. У назві престолу присутнє германське слово „glid”/ім’я Хльод – „могила” » Read more